10 млн книжок за півроку, що видала колись потужна книговидавнича галузь 40-мільйонної країни. І це вже, враховуючи шкільні підручники, які друкуються з початку червня по замовленню Міносвіти. 23% падіння обсягів до минулого року. Хочу, щоб ті читачі, які постійно пишуть про зростання ринку книговидання, зрозуміли, що відбувається.
1. Повальне, 99-відсоткове електронне піратство забирає значну частину читачів з паперового ринку – це не страшно, але воно робить електронний варіант нерентабельний і забирає гроші з ринку вцілому – а це і дає зменшення асортименту(тількі стовідсоткові проекти та замовні видання), та робить ціну роботи письменника, дизайнера, та перекладача фантастично низькою, тому в ринок мало йдуть нові гравці
2. Майже вільне ввезення книжок з РФ. Більше 10.000 назв було відліцензовано на ввезення Держтелерадіо, відповідно з законом в кінці 2017, ще близько 5.000 в цьому році. При середньому асортименті книгарні в 6.000 назв. А скільки перетинає кордон контрабандою? В такій ситуації малі видавці майже відлучені від полиць книгарень та існують за межами ринку. Перша половина 2017 була успішною для видавців України саме тому, що перехідний період закону про ліцензування ввезення створив фактичне ембарго на перетин кордону російською книгою.
Читач від цього не постраждав, істерики про вмирання книгарень від відсутності російської книги залишились просто словами, нечесним прогнозом, видавці почали активно конкурувати за права на переклад. Але це закінчилося і з початку 2018 поступово російська книга опановує український ринок, не через великі мережі, але через книгарні на сході, інтернет-книгарні, супермаркети тощо. Асортимент зрівнявся з 2014 роком.
3. Міністерство культури за більше ніж 2 роки після прийняття закону про Український Інститут Книги (УІК) так і не запустило його діяльність. Інститутом не затверджено жодного (!) з Положень про статутні програми – Українська книга, Програма Перекладів іншими мовами, Цифрова бібліотека, Закупівля книжок для бібліотек, Пропаганда читання. Не зроблено жодного кроку для вивчення ринку та підтримки розвитку сучасної літератури. В минулому році частина грошей, виділених на ці напрями, повернута в бюджет, цей рік може стати першим за всі часи незалежності, коли при наявності непоганого фінансування, централізовано не буде закуплено жодної книги для бібліотек.
Для того, щоб зрозуміти важливість бібліотечних закупівель для ринку – саме за рахунок потрапляння до бібліотек всіх книжок, які видають видавці(крім рекламних, наукових, учбових, еротичних), європейські держави фінансують розширення асортименту, ринок спеціальної літератури та перекладів. Саме таким чином була за 3 роки з нуля створена книжкова галузь в Хорватії під час війни з Сербією, так створені умови для існування мови в балтійських країнах, так провінційні Норвегія та Фінляндія стали світовими лідерами в освіті та культурі
4. З розвитком незалежності громад, особливе місце займає їх можливість створювати освітній та культурний простір. На рівні держави не прийнято нормативів існування шкільних та публічних бібліотек в громадах. Дозвіл на використання залишків освітньої субвенції на закупівлю художньої літератури для шкіл дав можливість, але за звичкою, без прямих нормативів, ця можливість майже не використовується для книжок по шкільній програмі. Відсутність жодних затверджених нормативів для громад по публічних бібліотеках призводить тільки для фактичного закриття їх під час реформи місцевого самоврядування. Існування бібліотек без комп‘ютерів і інтернету, без поновлення фондів, не маж ніякого сенсу, а таких неінтернетизованих бібліотек – 70% на селі, в фондах – 75% книг радянського часу та походженням з РФ, в тому числі і в останній період. Без прийняття нормативів для громад бібліотеки фактично не виконують свою функцію ані для читачів, ані для розвитку книжкового ринку.
5. Поступово читачі, які не знаходять того, що шукають на книжковому ринку, переходять на книжки, створені, в РФ та на заході, те ж саме відбувається з активними авторами. Ми маємо замість використання книжкового ринку для розвитку суспільства та використання інтелектуальних можливостей українців, фактично поступове вмирання та витіснення тих, хто може створювати та хоче використовувати сучасний інтелектуальний продукт – за кордон.

Пропоную скласти антикризову групу з представників галузі за участі перших осіб держави для створення умов для прориву протягом найближчих 2 років.