Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
10 з 10

Мій син співає у хлопчачому хорі при Київській консерваторії, співає давно, вже пройшов шлях від дисканта до баса. І кожного разу, коли у Володимирському соборі (чи деінде) сорок сучасних галасливих бешкетників (від 8 до 20 років) виструнчуються під помахом рук диригента, на мить завмирають і раптом видихають таке знайоме, тепле і, при цьому, напрочуд небесне та ангельське “Щедрик, Щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка…”, я не можу стримати сліз. І хиба лише я одна? Увесь багатоликий натовп відчуває якесь незбагненне піднесення і розчулення. І слова майже примітивні ще язичницької пори, коли Різдво приходило навесні – прилітали ластівки. І музика така простенька. А зворушує будь-яке най і закам’яніле серце. Чому? Яким чином геніальний композитор торкається самого потаємного денця нашої душі чотирма невибагливими нотами?
Роман Ірен Роздобудько – це художня версія життя та загадкової смерті Миколи Леонтовича. Книга захоплива, моторна, затягує у вир подій і не відпускає до фіналу. Та історичні розвідки з детективною ноткою – далеко не все, що пропонує твір. Тут я знайшла чудові паралелі та неймовірні глибокі порівняння, художні образи, що так досконало відображають певні почуття та емоційні стани. Чого коштує ангел (фреска Кирилівської церкви, яку я бачила неодноразово) – ангел, що згортає (чи розгортає?) небо. Книга ставить дуже важливі питання до українців, як історичні, цивілізаційні, так і особисті, що стосуються вибору кожною людиною свого шляху. Цей роман про Леонтовича, по Україну, про нас разом і кожного особисто. Про мене, так це точно.
Я не тільки рекомендую, я наполягаю, я щиро прошу вас всіх його прочитати. Хоча б з почуття власної гідності.

Джерело: Фейсбук група ВРАЖЕННЯ UA