Дмитро Дроздовський: Щиро перепрошую в опонентів і дякую прихильникам за конструктивну критику
Майже місяць тому, 18-го вересня, відбулося попереднє обговорення моєї докторської монографії в Інституті літератури НАН України ім. Т.Г. Шевченка. Після обговорення на засіданні двох відділів Інституту бурхлива дискусія про плагіат розпочалася у Facebook, а також у ЗМІ, зокрема в колонці Тамари Гундорової у виданні “Українська Правда.Життя” та матеріалі на порталі LB.ua журналістки Надії Швадчак.
Розумію, що потрібно було написати цей пост раніше, проте не міг цього зробити з різних причин, передусім тих, що пов’язані зі здоров’ям. Інколи людина мовчить, бо просто фізично не може увійти у світ соцмереж. У вівторок, коли мав оприлюднити свої міркування, дізнався про відхід у засвіти Р.П. Зорівчак і не зміг написати поста.
Carpe diem…
Визнаю, що докторська монографія наразі містить проблемні місця, які потребують доопрацювання. І визнаю, що не приділив належної скрупульозності у її підготовці. У силу різних причин, а насамперед через громадську діяльність у режимі “round a clock” підготовка верстки монографії, що передує захисту дисертації, готувалася в той час, коли я був за межами України й не мав змоги повноцінно контролювати процес. Тому в сигнальних примірниках виринули помилково надіслані версії матеріалів, подеколи переклади статей, десь не були позначені належним чином посилання, мали місце технічні недогляди у бібліографії, а також, як було виявлено згодом, я посилався на матеріали, які самі були плагіатом. Щиро перепрошую в опонентів і дякую прихильникам за конструктивну критику.
Доопрацюю текст згідно з чинними вимогами законодавства України до докторських дисертацій. Передав текст на дослідження співвідношення авторського тексту й запозичень. Докладу зусиль, аби історія про захист докторської стала успішною історією про виправлення помилок, а не лише про публічні цькування.
Запрошую усіх опонентів і прихильників на свій новий блоґ про постпостмодернізм:
https://dd-postpost.blogspot.com
Можливо, моя історія і початок публічного обговорення вимог до наукових досліджень зможе бути основою policy paper чи іншого документа, який створить умови для того, аби наша наука, зокрема, гуманітаристика, була прогресивною й конкурентоспроможною…
В останні 2-3 роки чимало часу приділяв моделюванні нового освітнього простору в Україні, долучаючись до різних експертних обговорень. Попри те, що це забрало величезну кількість часу, під час роботи над траєкторією Нової української школи зрозумів, що сучасний освітній простір інакше трактує поняття помилки, яка є важливим елементом удосконалення себе та світу. Помилки мають допомагати змінюватися через такі уроки життя.
У романі «Майстер корабля» Юрія Яновського є такі слова: «Не боятися ніколи помилок, бо той, хто боїться, швидко старіє, і в нього холоне голова. Йому годі шукати повноти життя, йому досить тої молодості, що залишилася в нього позаду, а тої молодості, що е попереду й є навкруги, — він не бачить».
Тож дякую усім опонентам і прихильникам. Мушу працювати далі, аби усунути усі недоліки й удосконалити свою концепцію постпостмодернізму.
PS Цей пост Дмитра Дроздовського з його сторінки на Фейсбуці було видалено адміністрацією мережі