Категорії Щоденник

Про сутінки

Сині сутінки.
Завжди казала мама. І також казала, що вони – красиві.
Я, малою, дивувалася: які ж вони сині й красиві?

А тоді виявилося, що вони – не просто сині. А густо сині. Із глибокою синню під деревами, парканами і всіх закутках.

Синіми сутінки стають лише взимку. Морозного тихого вечора. Усього кілька хвилин.
І побачити їх можна лише у вікно з освітленої й затишної кімнати.

Сьогодні я сиділа на кухні за столом.
Тато кидав дрова у грубку.
Дрова потріскували.
А на світ тихо спадали сині – сині сутінки.
Такі пронизливо красиві.

Фото: pixabay.com

About the author

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *