Прочитав книжку Олени Захарченко “Третя кабінка — Лос-Анджелес”.

В мене давно склалося враження, що добра, майстерна композиція — одна з характерних ознак української прози, від бароко до сучукрліту, від авангарду до жанровухи. В цій книжці лабіринтно-мережева композиція — фактично, частина змісту. Гадаю, математик, особливо тополог чи фахівець із теорії графів, або етнолог-структураліст, послідовник Леві-Строса, отримують від цього тексту окреме задоволення; мені ж довелося малювати родинні дерева, щоби не заплутатися, але я так завжди роблю, якщо в книжці більше 7 персонажів 🙂 Втім, роман чесно називається “родинна сага” (хоча за обсягом він невеликий, типовий для сьогоднішніх романів, десь 10 аркушів, 240 сторінок) — і дійсно, у зведенні певних гілок цих генеалогій криється частина загальної інтриги.

Настільки ж широка і розгалуджена географія цієї пошматованої 20-м сторіччям волинської родини — від Сибіру до Сполучених Штатів. Хоча головні історичні події, які ламали, рвали та розкидували світом — а іноді і поєднували — цих людей, знайомі кожному в Україні, хто знає долю своєї країни (переклад роману, до речі, міг би виконати важливу просвітницьку функцію), personal touch, особистісний вимір (текст написаний від першої особи, і він багато в чому автобіографічний, авто-генео-графічний) надає розповіді, власне, мистецьку якість. Можу ще додати — як на мене, оця розвинута формальна сторона, розгалужена генео-гео-графічна структура, наслідує складності, масштабності та багатошаровості родинно-національно-історичної трагедії, ніби слугує інтерфейсом до неї, певним чином дозволяє її сприймати, незважаючи на нелюдську кількість болю, що в цій трагедії міститься, — яка інакше б оглушала наші рецептори, обривала сприйняття.

І з цим пов’язаний ще один влучний композиційний прийом — автобіографічних пауз у розповіді, іноді напівмістичних, з характерною для важливих персональних спогадів візуальною чіткістю та напруженим сенсом. На цих особистих моментах, як на “точках дотику”, і тримається вся мережа зв’язків, ніби сітка, що уловлює значення цього жорстоко перерваного, переплутаного, зім’ятого і розкиданого руху поколінь.