Тут так багато всього і спочатку це скупчення проблем, суперечностей, мислення, поглядів і упереджень відлякувало. Ця книжка схожа на туго завʼязаний вузол, який тріщить…

Плюс незвична манера письма. Дуже незвична, коли авторка відходить від прийнятих норм, не ставить розділових знаків, обриває думку, пише з маленької літери, не виділяє прямої мови – спантеличувало. І перші сторінок 100 я не так вникала в сюжет, як звикала до тексту.

А потім понеслося.

Книжка важлива. Тут насправді багато питань і проблем, які звично замовчуються – расизм, імміграція, домашнє насильство, секс, політичні нюанси, невірність, дружба…
Тут німий крик і мовчазне виття.
Тут біль.
І абсурдність того, що хтось десь (багато хто і багато де) вважає нормою те, що не є нормою.

Тут історії жінок, які на перший погляд абсолютно не повʼязані. Але це хибне враження. Згодом, коли історія розкачується, деталі складаються воєдино.

Переказати сюжет, або ж виділити щось одне головне на фоні іншого – нереально. Бо крути не крути, а кожна проблема, яку зачепила авторка, важлива.

Це було непросте читання. Так, спершу незвичність письма, а потім гострота проблем відлунювалися, переслідували і зрештою книжку, яку планувала читати десь тиждень, прочитала набагато швидше.

«Дівчина, жінка, інакша» Бернардін Еварісто, Видавництво «Фабула»