Категорія: Щоденник

Уже два вечори поспіль я плачу над цією книжкою. Бо це на книжка, а ін’єкції болю. Обіцяю виплакати всі сльози до завтра. Щоб завтра просто модерувати розмову. Спокійно й відсторонено. Посилання на зустріч тут. Вам не обов’язково приходити. І не обов’язково плакати. Просто знайте, що книжка ця – дуже класна.

Знаєте, можна ж було у лютому 2022 року сісти й заплакати: та в нас влада корупмована, армія неозброєна, народ затурканий – нічого ми з російською навалою не зробимо. Вони нас переб’ють, як горобців. А Європа з Америкою висловлять спочатку глибоке занепокоєння, а тоді щире співчуття. І на цьому край. Війні й Україні. І знаєте, що […]

Слава Україні. А всі стендапери й блогерки хай заткнуться. Хотілося написати про це, коли загинула Яра, але стрималася. Сьогодні мовчати не можу. Бо країна контрастів – це про нас. Країна контрастів, це коли дівчата з довгими косами гинуть на передовій, бо рятували поранених. І коли дівчата з довгими косами отримують ордени, бо щось там для […]

Три дні мовчала, але більше – не сила терпіти. Розкажу Було це років з десять щонайменше. А то й більше. Приходила до нас на тодішнє Українське радіо шкільна екскурсія. Клас п’ятий-шостий. І вже прямували школярі до виходу, коли назустріч… попався їм сам Іво Бобул. Стомлена шкільна екскурсія враз пожвавилася, загиготіла, почала штовхати одне одного: дивись, […]

У дописі згадаю ті, які зачепили за живе і втрапили в топ. Кожна по своєму лишила слід. Отож, три книжки Крістін Генни – «Соловей», «Велика глушина» і «Чотири вітри». Глибокі, трохи важкі, насичені і такі, що не залишать байдужим.

Світло два дні не вимикають. Але щоб не сполохнути таке маленьке диво, спускаюся сходами пішки. На дворі в очі вдаряє сонце. У повітрі звучить весна, в кишені – телефон. Цей звук не сплутати з жодним іншим. Так надривається лише повітряна тривога. Десь злетіли їхні літаки. Чи вийшли кораблі. Чи вилетіли шахеди. Чи ще щось. Бо […]

Під казан! Так у нас казали про мотлох і непотріб. Великий казан стояв у дідусевому садку. Його примудрилися втулити в залізний обід від комбайна, який утримував казан над вогнем. У казані гріли воду для господарських потреб. І щоб зекономити тріски, часто палили сміття. “Під казан!” звучало як вердикт. Помилуванню не підлягає. Увесь непотріб – під […]

Усі, хто рахує гроші військових, і міркує, чи мають для розвитку української економіки сенс айфони, куплені за “бойові”, не стримуйтеся: негайно переходьте від теорії до практики. Ідіть служити. Постарайтеся якнайшвидше потрапити в зону активних бойових дій. Протримайтеся там з пів року. Або хоча б пів місяця. Спробуйте після цього повернутися до цивільного життя (спойлер: у […]

Цей рік навчив нас героїзму. Не абстрактного, а конкретного: героїзму в собі. У кожному з нас він відгукнувся по-своєму. Комусь вистачило героїзму взяти зброю до рук, а комусь – просто не перекладати свої проблеми на чужі плечі. Але майже кожен з нас цьогоріч був героєм. Нехай і на макове зернятко. Можливо, у чомусь зовсім дрібному. […]

– Пачєму ви не паставітє абаґрєватєль, у вас капєц, как холодно… Каже клієнтка майстрині манікюру. А та у відповідь лише нижче схиляється над робочим столом. Бо не може розповісти, що вже всі заощадження вклала в обладнання, яке працює на павербанках і батарейках. Тому що треба щомісяця платити за оренду, отже – працювати. І вона не […]