Сфера: життя культури і не тільки
Авторський блог
Author
Акуленко Аліна
Posted on
Posted on
У мене немає диплома психолога. І я – не цілитель людських душ і сердець. Але упродовж останніх днів кілька моїх адекватних друзів глобально вишпетили кількох моїх інших притомних друзів. Цікаво, що вони – незнайомі між собою. Просто і ті, і ті – в мене в друзях. Ба – більше: людина, яку я щиро поважаю, написала […]
Read More Author
Акуленко Аліна
Posted on
Posted on
Це фото Gennadiy Rakulenko. І текст далі – його. Він зараз на сході. Там, де немає зв’язку. Немає настільки, що повідомлення прориваються з запізненням у кілька днів. Якщо прориваються. А ці фото й повідомлення прийшли. Знаю, він не заперечуватиме, що я це виклала. *** “А ще я знайшов Кобзар. Саме це видання було у мене […]
Read More Author
Акуленко Аліна
Posted on
Posted on
Зранку спересердя написала слова до пісні. Уперше в житті. Може, хто на музику покладе? *** Куплет перший: Рашка зранку ужаснулась: всі ракети повернулись. Кажуть: “Боїмось летіть, ППО нас може збить”. Приспів: “Задовбалися ми всі, Віу-віу, смерть русні” (повторювати тричі) Куплет другий (автор Світлана Ладиженська) І в обід на рашці горе: Взбунтувалось Чорне море, Потопило кораблі […]
Read More Author
Акуленко Аліна
Posted on
Posted on
Мені завжди здавалося, що “жити, вірити, любити” – базові людські опції.Але війна внесла корективи.Доводиться докладати чималих зусиль, щоб могти жити, вірити й любити.Олена Теліга жила, вірила, любила.Я це знаю.Але не знаю, як читатиму цю книжку. Бо знаю, чим все скінчилося. І не знаю, як в Ірен Роздобудько вистачило сил про це писати.Книжку забрала сьогодні з […]
Read More Author
Акуленко Аліна
Posted on
Posted on
Не раз і не двічі бачила я таких жінок. Біля виходу з метро. На зупинках громадського транспорту. Спантеличених. Розгублених. Відчайдушних. Рішучих. Худих, як тростинка. Великих, як гори. На спині – рюкзак. Аж коліна вгинаються від ваги. Поряд – дві сумки. Не обов’язково картаті. Але обов’язково – непідйомні. Заплющила очі. Розплющила. Ліву сумку – в ліву […]
Read More Author
Акуленко Аліна
Posted on
Posted on
Мій досвід мандрівок у Чернігів з різних київських задвірків – понад двадцять років. Він завжди супроводжувався зазиванням: – Чєрніґаф, каму на Черніґаф… А факультативні спроби українізувати маршрутчків наривалися приблизно на таку відповідь: – Какая разніца, на каком язикє я буду вас вєзті? Подеколи, щоб усвідомити різницю, потрібно дорого заплатити. Бо життя доти повторює невивчений урок, […]
Read More Author
Акуленко Аліна
Posted on
Posted on
Сьогодні у “Львівських круасанах” в нашому ТРЦ за одним зі столиків – їх там усього чотири чи п’ять – пані з божевільною “хімією” ще радянської закрутки говорила по телефону. – Аллочька, – казала вона, – Свєточка виєхала із Данецка. Да, получілось в Пітєр. Умніца проста. Пані не брала ні каву, ні круасан “По-львівськи” чи, не […]
Read More Author
Акуленко Аліна
Posted on
Posted on
Вони роблять усе, щоб в Україні неможливо було жити. А ми – будемо. Не тому, що ми – вперті. А тому, що це – наше, а не їхнє. Випалити все, винищити до ноги, а тоді прийти й увіткнути палку зі своїм флаґом на сплюндрованих і непридатних до життя теренах – дієва тактика. Підступна й ница. […]
Read More Author
Акуленко Аліна
Posted on
Posted on
Якщо світ не допоможе нам знищити росію, то загине. Нам постійно нагадують, що у Бога немає рук, окрім наших. Але й у світу теж немає рук, окрім наших. А наших рук – на все не вистачає. Це убоге й нице зло – занадто хитре й беручке. Воно не може перемогти, тому затято кусає до крові. […]
Read More Author
Акуленко Аліна
Posted on
Posted on
Нас просять бути у війну добрішими. Але що таке доброта? У кожного своє мірило страждань. І своя дірка в грудях. Чиїсь рани ятряться від чекання коханих з війни, а чиїсь від того, що долар знову виріс. Хтось із мудрих казав, що стражданнями не міряються. Але також є приказка про те, що в когось суп рідкий, […]
Read More
