Категорія: Щоденник

Інколи думається: чи є сенс лежати в напрямку мети? Коли всі повторюють мотиваційну мантру, що в напрямку мети треба летіти, бігти, йти. А як не можеш того всього, то хоча б лежати. І знаєте, в лежанні є великий сенс. Коли лежиш, а не летиш, і не біжиш, і не йдеш в напрямку мети, – починаєш […]

Я пішла визирати з балкону на повний Місяць, а мимоволі стала свідком, як м’яко загальмувало у дворі авто: їжак перебігав йому дорогу. Є речі, які мимоволі роблять нас кращими. Доброта не на показ. Уважність не про людське око. І ще довгий-довгий перелік, першим пунктом якого цілком може стати “просто пропустити їжака, який біжить у важливих […]

Є безліч історій про успішний успіх. Або про здійснення нездісненної мети. Від банальної купівлі квартири (якщо ваші батьки не олігархи, а ви вчасно не вклалися в біткоїни, щоб конвертувти їх у житплощу, це може дорівнювати подвигу) до романтичного переплиття Босфору (якщо ви починали з навчання правильно дихати у воду, то це може межувати з відчайдушною […]

Які смаки і які запахи асоціюються з українською ностальгійною їжею ? А ще новелою Євгена Гуцала “Запах кропу” розпочинаємо уроки українських письменників про українські харчові звичаї та преференції. “Ностальгійна їжа з Євгеном Гуцалом”. Так називається мій новий подкаст з серії “Антропологія їжі та харчування”.

Із інтерв’ю з однією моєю близькою знайомою із кримських татар, з сім’єю якої ми дружимо 20 років (в інтерв’ю мова йде про бараки в місті Маргілані Узбецьої СРСР): “Возле нашего барака был маленький проходик и маленькая клумбочка, где мама высаживала обычно чернобрывцы – это любимые цветы крымских татар. И герань, и олеандр… Я помню, в […]

Нас вчать, що брехати – погано. Але не кажуть, що найгірше – брехати собі. Брехати собі – найлегше. Самооблуда здається найменшим з можливих лих, бо ми не шкодимо іншим. Її отрута ллється не на чужі, а на наші рани. Ніхто не знає так добре твоїх найболючіших ран, як ти сам. Лікувати брехнею їх – ніби […]