Сфера: життя культури і не тільки
Авторський блог
Автор
Акуленко Аліна
Опубліковано
Опубліковано
Що таке дім. Одним реченням скажи. Чотири стіни і дах? Чи це не дім, а будівля просто? Але якщо не маєш над головою даху і не маєш чотирьох стін? І навіть трьох – і тих не маєш. Стоїш на роздоріжжі і семи вітрах, і жоден GPS не знайде шляху до дому, якого немає. Місце, де […]
Читати далі
Автор
Роздобудько Ірен
Опубліковано
Опубліковано
Час іде. А часи змінюються. На екрани виходить купа фільмів, які важко оцінити пересічному глядачу. Як на мене, настав час подумати про кіномову. Адже в візуальному мистецтві теж існують поняття стилістики, форми, незвичайних оригінальних рішень, осучаснення подачі інформації і т.п. Це все – режисерське мистецтво. Подати «режисерське бачення» в сценарії – не завдання драматурга. У […]
Читати далі Автор
Акуленко Аліна
Опубліковано
Опубліковано
1. Справжній українець ніколи не вийде з дому на голодний шлунок. Лише натщесерце. 2. Справжній українець не триматиме під рукою ані рацію, ані кулемет. Лише напохваті. 3. Справжній українець не спатиме догори обличчям чи на животі. Лише горілиць. Або долілиць. Чи долічерва. Якщо захоче, звісно. 4. Справжній українець не садитиме дуби й тополі по обидва […]
Читати далі Автор
Акуленко Аліна
Опубліковано
Опубліковано
Як була я в четвертому класі, то в нашій школі для молодших школярів проводили олімпіади. Практично з усіх предметів. Звісно, я брала участь в усіх. Хоча насправді розбиралася лише в математиці й малюванні. З математики я гордо перемогла. З малювання чомусь олімпіади не було. А з української мови – посіла останнє місце. Усе – через […]
Читати далі Автор
Акуленко Аліна
Опубліковано
Опубліковано
У ранковій пекарні збожеволіти можна від запаху круасанів, булочок, рогаликів, хлібців, кмину, кориці, підгорілого цукру, свіжої кави. – Я б з’їв усе тут, – щиро каже хлопець дівчині. – Що ти будеш? – Я нє кушаю, – шипить осудливо вона. Їм би оце зараз вийти з пекарні й розбігтися раз і назавжди одразу. І тоді […]
Читати далі Автор
Акуленко Аліна
Опубліковано
Опубліковано
Знала я одну Олю. Кругленьку, як м’ячик. Не товсту, а саме кругленьку, бо кругленьким у ній було все – від маківки до п’ят: щоки, ніс, живіт, попа, ноги, руки… Але Оля не хотіла бути, як м’ячик. Вона хотіла бути, як струнка смерека, висока ялина чи хоча б кістлява жердина. Тому почала їсти саму воду. Щоправда, […]
Читати далі Автор
Акуленко Аліна
Опубліковано
Опубліковано
Я люблю двокрапку, бо: 1. Двокрапка любить узагальнення і тихо тулиться після узагальнюючого слова. 2. Двокрапка любить безсполучникові речення: тихо тулиться між ними, якщо друге речення розкриває зміст першого. Найчастіше вказує на причину, чому так сталося, як сталося. Але не обов’язково. 3. Двокрапка любить пряму мову. І питає: “Можна я тихо притулюся після слів автора?” […]
Читати далі Автор
Акуленко Аліна
Опубліковано
Опубліковано
1. Написати погане про книжку може кожен. А ти спробуй книжку напиши. 2. Написав сам – дай прочитати другу. А тоді другу друга і мамі другового друга. І лише тоді – видавцеві. 3. Видати можна кожен рукопис, але не кожен виданий рукопис – бестселер. 4. Писати треба так, щоб Стівену Кінгу стало страшно, Ернесту Хемінгуею […]
Читати далі Автор
Акуленко Аліна
Опубліковано
Опубліковано
Я питала в багатьох: що таке щастя? Жоден не відповів, що щастя у грошах. Але щастя багатьох насправді можна було купити. Великий дім, наприклад. З верандою, терасою і радісним спаніелем на доглянутому газоні. Чи мандрівку навколо світу. Або просто в Європу. Але так, щоб не тулитися у дешевих хостелах, а селитися в п’ятизіркових готелях. Чи […]
Читати далі Автор
Акуленко Аліна
Опубліковано
Опубліковано
Отож, я дякую: 1. Кожному новому дню у житті. 2. Кожній людині, яка не сідає мені на голову. 3. Кожному шансу, який дозволяє собою скористатися. 4. Кожній можливості уникнути проблем, або хоча б звести їх до мінімуму. 5. Кожній струні у душі, яка тремтить, але не рветься. 6. Кожному слову, яке влучає в ціль, але […]
Читати далі
