Категорія: Щоденник

Я пакувала тривожну валізу зранку 24 лютого. Насправді то був тривожний рюкзак – невеличкий, з яким я ходила на роботу. Усього один рюкзак – більше нічого. Щоб якщо доведеться бігти, я змогла бігти. Він і досі стоїть спакований. Бо я так нікуди й не поїхала. Але на третій чи п’ятий день його перепакувала. Поклала туди […]

Я дещо інакше уявляла собі цей день. І це фото. Але ми надолужимо. З Днем вишиванки.

Вона плаче уві сні, ховається в шафі за першої нагоди і не вірить, що корм у мисці не скінчиться. Вона пережила окупацію. Втратила дім. І знайшла мене. Чи я її. Власне, незрозуміло, хто кого, але це неважливо. Бо тепер ми звикаємо одна до одної: доросла кішка і доросла жінка. У нас усе вийде. У нас […]

А могла ж бути Паш. Зрежисерована, правильно оздоблена, вміло заточена на сльозу й співчуття. Красива вибагливою штучною красою. Але перемагають справжні цінності. Бо у нас війна по-справжньому. І люди гинуть по-справжньому. І болить по-справжньому. Але саме призма болю увиразнює справжність. І розвінчує штучність. Перемагають справжні пісні. Справжні люди. Справжні цінності. Просто інколи – не одразу. […]

Я просто йду по канату.Тятивою натягненій линві.Яка тягнеться з лютого в майбутнє.І кінця їй поки що не видно.Я щоранку ступаю на линву.Вона млосно пружинить під ногами. В перші дні я шалено махала руками, щоб утримати рівновагу.А тоді наловчилася йти тихо.Зосереджено.Без метушні. Без непотрібних рухів. Я щоранку ступаю на линву.Відкидаючи зайве, щоб не впасти.Не озираючись.Без думок […]

У мене стрічка рясніє рекламою безлічі курсів “копірайтингу з нуля”. Приємно, що копірайтинг таки стає українським. Нарешті копірайтити російською в Україні немодно (і трохи страшно – а раптом пошлють?) А в Росії – та кому ви там тепер треба зі своїм російськомовним креативом… Єдине, що бентежить: курсами українського копірайтингу завзято торгують ті, хто ще кілька […]

Дивилася сьогодні конференцію Prom. Про оновлення і покращення. Хтось з учасників запитав, що, може, є сенс відмовитися від ведення карток товару російською мовою (усі товари на майданчику представлені російською, а також перекладаються українською мовою). Відповідь: зараз покупці шукають товари у 60% рос мовою і 40% – українською (до війни було 70% на 30% відповідно). Ось […]

І в сонце і в дощ моя французька невістка Дафнуся щосуботи на марсельських мітингах на підтримку України і на кораблі, де живуть тимчасово переселені українці. Вчорашній мітинг біля мерії Марселю був на знак солідарності з Одесою. На цей раз веселу історію на тему співжиття двох родин Осташ-Гримич, з української сторони, і Аркут – з французької, […]

Боюся людей, які бояться. І замість того, щоб боятися мовчки, засівають своїм страхом усе навколо. Бо коли усі навкруги бояться, їм легше. Ні, не подолати свій страх. Їм легше боятися разом з усіма. У страху як такому нема нічого поганого. Окрім хіба що того, що в нього – великі очі. А якщо постійно перелякано дивитися […]

У мене є традиція – фотографуватися у парку з сакурами. І її не можна відкласти на потім. Тому що сакури відцвітуть. І тому що ми сьогодні не знаємо, яким буде наше завтра. Але сакури й весна наділяють вірою у перемогу. І щастя. Для всіх нас.