Є професійні запрошення, які цікаві саме тим, що дозволяють зустрітися різним частинам твого досвіду.
17 вересня на запрошення Української психологічної ліги долучуся до Human Development Summit «Третій у контакті: як AI змінює сферу Mental Health», де модеруватиму практичну лабораторію «Кіноаналіз: AI як третій у контакті».

Через фрагменти фільмів будемо разом з учасниками досліджувати, що відбувається, коли AI стає «третім» у контакті між людьми, і де проходить межа між допомогою, підсиленням і поступовим заміщенням людського контакту.

Для мене ця тема цікава ще й тому, що в ній несподівано сходяться кілька частин мого професійного шляху.
З одного боку – це майже 20 років у технологіях, IT та бізнес-трансформаціях. З AI я вперше зіткнулася задовго до нинішнього generative-AI boom, ще за часів магістратури працювала з математичним моделюванням та моделями розпізнавання образів.
З іншого – психологія, психотерапія та робота з тим, що технологічні зміни роблять із людьми, відносинами й організаційними системами.

За останні роки я також написала кілька наукових статей про необхідність значно глибшої технологічної підготовки фахівців допомагаючих професій, адже технології в mental health – це вже давно далеко не тільки ChatGPT та генерування веселих картинок для постів. У світі розвиваються окремі дослідницькі лабораторії та практики, де VR, AR та інші immersive technologies досліджуються й застосовуються, зокрема, у роботі з ПТСР та в інших напрямах психологічної допомоги.

Тому я точно не належу до табору «технології заберуть у нас людяність». Я радше за розумне, професійне й етично осмислене використання технологій із розумінням не лише того, що технологія може зробити, а й того, що її впровадження робить із людиною та системою.

Мій основний професійний фокус залишається на роботі з бізнесом, лідерами та організаціями, де AI та інші технології вже стають частиною organizational design, transformation і corporate wellbeing. Тому для мене питання сьогодні полягає не в тому, чи потрібно впроваджувати технології, а в тому, як інтегрувати їх так, щоб вони розширювали людські можливості, а не механічно заміщували людські функції.
Паралельно я досить часто долучаюся до професійних ініціатив та менторства колег-психологів і цього разу буде особливо цікавий формат: не лекція і не презентація.
Будемо аналізувати, сперечатися й досліджувати контакт людина – AI – людина, бо питання «чи прийде AI у mental health?» ми, здається, вже пройшли.

Набагато цікавіше, яке місце ми дозволимо йому зайняти в людському контакті.