Категорії Щоденник

Чому вона не кушаєт…

У ранковій пекарні збожеволіти можна від запаху круасанів, булочок, рогаликів, хлібців, кмину, кориці, підгорілого цукру, свіжої кави. – Я б з’їв усе тут, – щиро каже хлопець дівчині. – Що ти будеш? – Я нє кушаю, – шипить осудливо вона. Їм би оце зараз вийти з пекарні й розбігтися раз і назавжди одразу. І тоді […]

Читати далі
Категорії Щоденник

Про Олю

Знала я одну Олю. Кругленьку, як м’ячик. Не товсту, а саме кругленьку, бо кругленьким у ній було все – від маківки до п’ят: щоки, ніс, живіт, попа, ноги, руки… Але Оля не хотіла бути, як м’ячик. Вона хотіла бути, як струнка смерека, висока ялина чи хоча б кістлява жердина. Тому почала їсти саму воду. Щоправда, […]

Читати далі
Категорії Щоденник

Я люблю двокрапку

Я люблю двокрапку, бо: 1. Двокрапка любить узагальнення і тихо тулиться після узагальнюючого слова. 2. Двокрапка любить безсполучникові речення: тихо тулиться між ними, якщо друге речення розкриває зміст першого. Найчастіше вказує на причину, чому так сталося, як сталося. Але не обов’язково. 3. Двокрапка любить пряму мову. І питає: “Можна я тихо притулюся після слів автора?” […]

Читати далі
Категорії СлайдерЩоденник

Як писати і не писати

1. Написати погане про книжку може кожен. А ти спробуй книжку напиши. 2. Написав сам – дай прочитати другу. А тоді другу друга і мамі другового друга. І лише тоді – видавцеві. 3. Видати можна кожен рукопис, але не кожен виданий рукопис – бестселер. 4. Писати треба так, щоб Стівену Кінгу стало страшно, Ернесту Хемінгуею […]

Читати далі
Категорії Щоденник

Про щастя

Я питала в багатьох: що таке щастя? Жоден не відповів, що щастя у грошах. Але щастя багатьох насправді можна було купити. Великий дім, наприклад. З верандою, терасою і радісним спаніелем на доглянутому газоні. Чи мандрівку навколо світу. Або просто в Європу. Але так, щоб не тулитися у дешевих хостелах, а селитися в п’ятизіркових готелях. Чи […]

Читати далі
Категорії Щоденник

Мої одинадцять дякую

Отож, я дякую: 1. Кожному новому дню у житті. 2. Кожній людині, яка не сідає мені на голову. 3. Кожному шансу, який дозволяє собою скористатися. 4. Кожній можливості уникнути проблем, або хоча б звести їх до мінімуму. 5. Кожній струні у душі, яка тремтить, але не рветься. 6. Кожному слову, яке влучає в ціль, але […]

Читати далі
Категорії Щоденник

Про мандаринку

– Жили ми небагато, але хто в ті часи розкошував?… Вона каже до мене, але дивиться кудись глибоко всередину себе. – Але тітка моя шибко добре шила. Могла пошить любе плаття чи жакетку. Вона у Києві тоді робила на фабриці, ну, і шила для людей, то вже їй за те віддячували, хто чим міг. Вона […]

Читати далі
Категорії СлайдерЩоденник

Ніжками, ніжками….

Ми живемо у час, коли кожен, хто думає, що він хоч трохи блогер, одразу думає, що може керувати країною. Навіть не думає, а свято у це вірить. Бо межа між реальністю і віртуальністю практично зникла. Це раніше потрібно було кимось бути, а тепер достатньо лише майстерно когось вдавати. Або просто вдало хайпонуть. Фільтри й хештеги […]

Читати далі
Категорії Щоденник

Мій новорічний маніфест

Усі складають плани на новий рік. Так я – теж. Отож, чого я в році прийдешньому не робитиму: 1. Не сперечатимуся. Бо істина народжується у вині. А в суперечці народжується сварка. Воно мені треба? 2. Не панікуватму. Бо це якщо й змінюватиме ситуацію, то хіба що на гірше. А сенс? 3. Не їстиму себе поїдом. […]

Читати далі
Категорії Щоденник

Про адлерівські поїзди

Про Адлер ми знали змалку. Завдяки мандаринам, лимонам, апельсинам і грейпфрутам, на які ми казали грейфрукти і свято вірили, що саме так вони й звуться. Поїзд на загадковий Адлер ішов через нашу маленьку станцію, і під час блискавично короткої зупинки провідниці прямо із тамбурів продавали місцевим жовтогарячу цитрусову екзотику. Це завжди чомусь було взимку. І […]

Читати далі