1. Сьогодні ворог вдарив по Північному мосту в Києві в момент активного руху машин. Дрон летів низько, свідомо бив по машинах та дорожньому полотну. Одна людина загинула, на полотні зʼявилася вирва. Абсолютно свідомий класичний терористичний підхід – якщо не можна розбити міст, потрібно залякати тих, хто по ньому їздить.
Сьогодні до Києва з неоголошеним візитом прибув канцлер ФРН Мерц. Очікується оголошення про виділення терміново 1 млрд євро на зброю і 300 млн євро на енергобезпеку.
Сьогодні Сили Оборони України всю ніч били по військовим аеродромам росіян та місцям запуску безпілотників на відстані до 300 км від кордонів та ЛБЗ. Також атакований воєнний завод у Калузі, який виробляє електроніку для «Іскандерів», «Х-101», БМП, танків.
Чому ці новини стоять поруч? Бо вони відображають реальний стан справ – бойова робота українських підрозділів, підтримка союзників, і терористичні дії росіян.
До цього можемо додати вчорашній фейк з фото про захоплення чомусь новенького, не розбитого вокзалу з Купʼянська-вузлового – чи то фото 2022 року, чи то ШІ зробив халтуру.

2. Оскільки надійшла інформація за місяць, є сенс пояснити, чому за сьогодні немає чогось нового про російські «успіхи» на фронті. Українці не тільки навчились відбивати все більш численні просочування малих груп, вони поступово настільки зменшили кількість танків та бронемашин з російського боку, що транзит цих малих груп тепер проходить без ніякого броньованого захисту. Зараз щомісяця знов йдуть рекордні кількості за останні роки розбитих засобів ствольної артилерії та РСЗО (єдиного, що залишилося у росіян з радянської та пострадянської зброї), що до кінця року статистика такого роду озброєнь закінчиться (або знов потягнуть одноразовий північно-корейський металобрухт). Сорок шість тисяч одиниць особового складу, знищених або важко поранених протягом місяця на тлі 77 квадратних кілометрів (баланс захоплено/повернуто) – це квадрат зі стороною менше 9 кілометрів. Кожен квадратний кілометр коштував росіянам 700 нікому не потрібних рабів. Але навіть преміальні «Лади» за це закінчуються. Через місяць на деревах не буде листя, сховати смертників, які повзуть по багнюці, росіяни не зможуть. Армія вторгнення сьогодні складає близько 700 тисяч людей, з півтора мільйони військовослужбовців, які розкидані всією територією рф. Чахлик цього місяця збільшив штатну чисельність ще на 15 тисяч – це і все, щодо лякало про призов – їм поки що вдається латати втрати та несуттєво збільшувати контингент. Півроку нам розповідали про наступні триста тисяч рабів до кінця року. Де вони?
Що дуже добре вміють росіяни – контролювати кількість тих, чиїми тілами вони вкладають лінію фронта. Одяг, автомати, мотоцикли, гольфкари, все це прораховано заздалегідь. На наступний рік виділено вже 17 трильйонів рублів замість 13,6 трильйонів цього року – зростання в межах 20% не означає кардинальних змін. Тим більше, дивлячись на відкриті показники російського бюджету, є підозра, що на цей рік ці тринадцять з половиною змінилися теж на шістнадцять або сімнадцять. Вони добре вміють рахувати кошти, тому це панічне суттєве збільшення вояків не видно через обʼєктивні показники. Ракети – це дорого. І так, їх поступово ставало більше протягом цих років, чи кінетичні санкції не змінили цей показник? Чи не змінять їх з появою «довгих нептунів» та FP-9? Чи будуть ті масштабовані в кількості «Фламінго» у нас? Ми, на жаль, не знаємо реального стану справ з цим. Але ми неозброєним оком бачимо щотижневе збільшення нашого ударного потенціалу і можемо порахувати деякі бюджетні показники, бо вони у нас майже відкриті, бо ми працюємо з партнерами.

3. Про гроші:
– вчора Міністр фінансів України Сергій Марченко назвав кілька важливих цифр. До кінця року для невійськових видатків маємо отримати від партнерів 29.5 млрд дол, з яких 3 отримано цього тижня. Для цього Парламент та Уряд мають багато чого зробити. Турборежим має бути справжнім. До кінця року на військові потреби за графіком 17 млрд євро, це гарантовані гроші, які залежать від якості поданих Міноборони України запитів і активності євробюрократов по перевірці. Додаткова потреба нашого Міноборони – 27 млрд доларів, з якої Україна планує 7 млрд знайти шляхом фактичного секвестру інших видатків, а 20 млрд очікує від партнерів. І так – ціна будь-якої війни щорічно зростає. Ця війна – найбільш технологічна в історії людства. Ресурси – величезні. Ми входили в цю війну з мінімальною підтримкою партнерів з Європи, більшою – від США. В значному ступіні це була війна на плечах волонтерів у перші дні. Прихід до влади в США Дональда Трампа корінним чином змінив напрямок руху грошей – замість підтримки України з боку США ми тепер бачимо підтримку США з боку Європи для Україна, і та є все менш результативною через колосальні витрати американської зброї на Близькому Сході.
Дональд Трамп іноді відволікається на санкції проти росії, яких він вкрай не любить. Але – що робити, коли інтереси сімʼї вимагають дій? Чому сімʼї?
Памʼятаєте «переможний» візит на початку другого терміну до Катару та взагалі до Затоки?
Через якийсь час були наступні результати:
– супернаворочений літак у подарунок, отриманий особисто Президентом США;
– відкриття проєкту будівництва в Албанії великого готельного комплексу, який будують (стежте за руками) Джаред Кушнер, Іванка Трамп та брати Муатаз та Рамез Аль-Хайят з Катару, власники мегакартелю;
– входження інвестиційного фонду з Абу-Дабі під контролем радника з національної безпеки ОАЕ шейха Тахнуна бін Заїда Аль Нахайяна у статутний капітал криптовалютної компанії World Liberty Financial, яку контролюють родини Трампа та Віткоффа;
– продаж Стівом Віткоффом власної долі в фонді і активна участь у перемовинах з путіним у не зовсім визначеному статусі особистого друга Президента США з розмитими повноваженнями;
– введення санкцій США на закордонні активи Лукойла;
– довга пауза, повʼязана з тим, що на ці солодкі активи (НПЗ, родовища, АЗС у Камеруні, США, Нідерландах, Румунії націлилися несанкціоновані Трампом швейцарська Gunvor з російським душком, та велика Chevron, яка там, схоже, була зайвою. Вето Уряду США на цю схему. І зараз – новий етап – перемовини про купівлю групою інвесторів за 20 млрд доларів цих активів. Склад групи – мільярдер Боелі зі США, спонсор кампанії Трампа та MAGA, Уряд США через корпорацію міжнародного розвитку (DFS), відомі вже нам брати з Катару та шейх з ОАЕ. Чекаємо підписання угод.

4. Чи буде після цього політичного продажу (чи захоплення) активів Лукойлу Уряд Трампа стояти за Україну на перемовинах, тим більше, що вибори вже пройдуть? Питання риторичне. Але чи зможе Трамп взагалі провести цю угоду після виборів, коли його життя перетвориться з нападу на захист?
Чи є в цій ситуації вибір у європейців та японців, які вкладаються не в наш захист, а в нашу майбутню перемогу? Давайте подумаємо разом, чим для Європи є сьогоднішня ситуація:
– Трамп намагався змінити ставлення США до НАТО та міжнародних організацій, ізолювати США, як робили американці на початку Першої та Другої світової. Третя Світова – не виключення. Тільки у Другій був Перл-Харбор, а у Третій – Іран, який ще не став катастрофою, але став помилкою та проблемою;
– Європа має бути захищеною від багаторічного противника США через механізми НАТО, вона багато років свідомо віддавала партнеру свій захист за торговельні та інвестиційні преференції. І ось – фактична відмова партнера;
– Європейські структури неефективні через демократичність і вплив росіян, але Британія, яка вже не є частиною обʼєднаної Європи – міцний і дієвий союзник, Японія – в такому ж приблизно стані, Норвегія – партнер, який може платити за себе і за товариша;
– Україна, яка несподівано для європейських експертів і політиків захистила себе, дає Європі шанс і час на підготовку і захист (а ще і можливість дотягнути до «Америки без Трампа», що може статися при активних діях Ірану зі збільшення ціни нафти зараз, програші республіканців і подальших активних діях Конгресу з імпічменту);
– до речі, у цьому є додаткова логіка – на наступних виборах Рубіо має більше шансів, ніж Венс через перетягування частини електорату демократів (латиноси та молодь), а прихід Венса після імпічменту Трампа в президенти робить його майже автоматично кандидатом, який потім програє вибори;
– Європа швидко модернізує військову промисловість (у першу чергу, Франція та Німеччина) на гроші зміненого загального бюджету і вкладається в Україну через різні механізми. В цьому вона має дві основні цілі – виграти час і послабити росію аж до можливого розпаду або зміни влади;
– саме роль України в цьому робить її безальтернативним реципієнтом європейських грошей та американської зброї на європейські кошти, саме тому і для України (якщо поводити себе не так, як наш Парламент) Європа є фактично єдиною силою, яка нас підтримує і яка профінансує наш захист і нашу можливу Перемогу.

5. Я свідомо використав саме цей термін. Я зараз знаходжусь в Європі у відрядженні на кількох виставках і з виступами перед інтелектуалами про стан справ у нашій культурі через вторгнення, про знищення українських книжок. І я весь час отримую питання – що є майбутніми цілями для України. Тому я можу тут сформулювати тезово ці відповіді:
– завершення війни з одночасним швидким вступом до Євросоюзу і гарантіями майбутнього захисту, як частини цієї спільноти;
– перенесення дистанційної війни на територію ворога, у першу чергу – до Москви та паливної галузі і ВПК для зменшення ресурсу рф для ведення війни;
– модернізацію країни на гроші ЄС вже зараз – створення нової енергетики, нової, у тому числі на території партнерів, безпечної логістичної системи;
– технологізація армії, яка має бути все більше армією компʼютерів та штучного інтелекту, автоматизованих систем;
– людський розвиток, вища та середня школа у захищених просторах, культурне зростання, підвищення, а не втрата рівня життя;
– все це має бути максимально захищено різними рівнями повітряної оборони. Виробництво саме цієї зброї має стати якісним і кількісним приорітетом для українців і партнерів.

Можу до цього додати висновок, який роблять європейці самостійно – вони знаходяться вже не у 1933 році, коли Гітлер прийшов до влади, і не у 1938, коли Чемберлен фактично дозволив розпочати Світову війну. Вони десь у травні 1939, коли Гітлер почав здійснювати підготовчі з плани по захопленню Польщі.
І вони розуміють, що ми і вони – це майже єдина команда, це «майже» має бути підтримано швидкими діями без посилання на складність механізмів