З перших сторінок було враження, ніби читаю твір класичної літератури. Якісний, прописаний, деталізований.

«Родина у вогні» Джаніка Оза – це історія, на яку треба налаштуватися, спинитися, зануритися. Історія яка лишає післясмак.

Усе почалося з індійського підлітка на імʼя Пірбгая, якого забрали з дому й кораблем, події на якому йому показали справжнє життя, віддалили від рідних. Він працював на залізниці, де робота важка, люди жорстокі, а сили на межі.

Все почалося з нього – з юного хлопця, який опинився дуже далеко від дому і мусив вижити.

З того раннього віку він бачив багато звірств, які чинили люди. Бачив смерті.

І сам вчинив жорстокість.

Минали роки, він підпрацьовував наймитом, познайомився з дівчиною, одружився…

Він з дружиною мешкали в Уганді, там зростали їхні діти, онуки.

Але потім одне рішення одного диктатора вирішує, що країну слід очистити від індійців.

Втеча, різні життєві дороги, навіть різні континенти розділяють трьох сестер.

А потім лист…

Ця історія, яку я читала неспішно, але не помічала, як перегортаю сторінку за сторінкою.

Тут різні роки з тодішніми звичаями, традиціями, бідами. Різні характери. Різні думки. Різне бачення.
І лист…

Якщо ви любите розмірені історії, в яких охоплено великі часові рамки, історії, в яких долі пересікаються, раджу прочитати 🤍

Видавництво КСД