Це трохи незвична історія і та незвичність мене спершу бентежила. Річ у тім, що розповідь побудована, ніби як перевернута піраміда. Спочатку свого роду фінал, а потім події.

З перших сторінок ми бачимо те, що сталося, а потім рядок за рядком повертаємося в минуле і стежимо за подіями, які цьому передували.

І це виявився дуже цікавий і захопливий маневр побудови тексту, який затягує.
Плюсом тексту є зображення персонажів – вони живі, я їх бачила.
Авторська мова проста, а сюжет добряче закручено.

Написано дуже просто і легко читається, події розгортаються швидко і читач разом з Джен розплутує клубок бід і розбирається в витоках.
Головна героїня, яка має роботу, чоловіка і сина, одного пізнього вечора бачить, як її син вбиває людину на вулиці поруч з їхнім домом. Його заарештовують, а батьки повертаються додому. І от наступного дня Джен прокидається в дні, який передував дню вбивства. Вона в минулому. Гадає, що божеволіє. А наступного дня вона повертається в минуле ще на один день, потім ще, і ще…

І так триває до тих пір, поки вона не зарадить тій біді, яка має довгий хвіст з минулого, і не врятує сина від вчинення злочину.

І читаючи, я певною мірою не так хвилювалася за персонажів, не так хотіла зрозуміти де заховано корінь зла, як постійно вражалася оцій манері подачі. Адже з власного письменницького досвіду скажу, що написати щось подібне дуже непросто.

І після завершення читання впевнена, що ще б щось подібне прочитала. Це справді винахідливо і незвично.

«Не в тому місці не в той час» Д. Мак-Аллістер

Видавництво КСД