З анотації і перших сторінок стає зрозуміло, які події чекають попереду. Це ж ніби очевидно і мимовільно я зробила висновок, що зловмисника слід шукати серед явних підозрюваних. А що, коли до жертви виникає сила силенна питань? От тоді й приходить розуміння, що авторка майстерно закрутила і зрештою з тих самих перших сторінок ввела читача в оману.

На початку твору ми бачимо молоду жінку з дитиною, яких чисто випадково знаходять замкненими в одному будинку. Вони в кепському стані й одразу це викликає співчуття до жертв. Власник того будинку доволі дивний старший чоловік, який має ознаки деменції. Починається слідство, на поверхню випливають злочини давніх років. Усе заплутано, але в один момент закрадається питання – хто ж така жертва, чи все так гладко, як виглядає?

І тоді авторка починає потрохи розкривати карти і та картинка, яка здавалася очевидною і зрозумілою, перетворюється на клубок з загадок, таємниць і омани.

В книжці детально змальовано розслідування, не лише це, а й колишніх злочинів, також окремими вкрапленнями подано роль суспільства, людей, які в соцмережах висловлюють свої думки, і байдуже в темі вони чи ні, але розкритикувати усіх – це ж святе) Ці описи дуже реалістичні і хоч книжка не є розважальною, я всміхалася.

Ще один момент, який мені подобається в жанрі детективу, це коли описано не лише хід розслідування, а й велику увагу приділено головним персонажам – змальовано їхні страхи, власні втрати, непевність. Тим самим це робить персонажів живими, а історію більш реалістичною.

На перший погляд це звичайний детектив, але авторська подача впізнавана. Це друга книжка авторки, яку я прочитала, і скажу, що їй вдається здивувати, заплутати, а потім розставити крапки над «і».

Було точно те саме відчуття, коли читала перший твір, що наче розумію, як ситуація вирівняється, але я знову не вгадала)

Якщо ви любите детективи, беріть на замітку.

«Доки темно» Кара Хантер

Видавництво КСД