Неможливо було не провести паралелі. І мій відгук буде стосуватися більше емоцій, які викликала книжка, ніж самого сюжету

Події в романі, який читала довше, ніж планувала, відбуваються в період Першої світової війни. І здавалося б, минуло стільки років, а деякі сторінки, ніби написані про нинішню війну.

Місцями накривало від суперечливих відчуттів, часом читаючи про висловлювання, на зразок «превентивна війна», або ж «це ж німецька земля. раса… мова… історія…» мене штормило, але десь з середини книжки я таки змогла опанувати шквал емоцій.

З перших сторінок ми бачимо різних людей – одні підтримують ймовірність війни, інші категорично відмовляються в це вірити. Потім наступає оте заціпеніння, коли усі здогади виявляються марними.

Так, насправді багато паралелей, хоча тодішні події розгортаються більше ста років тому. І чекання новин, і блиск віри, і небажання вірити в те, на що здатен ворог… і ота реальність, в якій усі опинилися.

Написано дуже майстерно – передано атмосферу, настрій, бачення і бажання кожного.

Персонажі прописані дуже гарно (а їх тут немало), показано думки, сміливість і її відсутність, сильні і слабкі сторони. Вони тут справжні, такі, як ми з вами, такі, як люди поруч нас. І саме цим яскравим зображенням персонажів, їхньою поведінкою, вчинками ця книжка запам’ятається.

Щодо сюжету. Якщо спочатку здавалося, що події тягнуться, то потім я не могла відірватися.

Це дуже непроста, але дуже потужна книжка. Чесна, деталізована, продумана і атмосферна, хоч атмосфера, самі розумієте, не найкраща.

Книжка, яка викликала вир емоцій.

І не знаю, чи готові ви читати щось подібне, все ж таки насмілюсь радити. Так, бо мені дуже сподобалось, хоч про такі твори не зовсім доречно казати подібні слова.

«Чотири вершники Апокаліпсиса» Вісенте Бласко Ібаньєс
Видавництво «Апріорі»