Повільна історія, спокійна, легко подана, але та історія, від якої місцями накривало через певний внутрішній супротив, через ту руйнацію людських життів, виклики, яких могло не бути, аби не Велика Депресія, масове безробіття, хвилі антисемітизму, гітлерівська пропаганда і зрештою Друга світова війна.

Читаючи, я постійно відчувала обурення й неприйняття, а так часто стається, коли беруся за книжки на подібну тематику, ті емоції, які викликані неможливістю збагнути зло, вимушені розлуки, біль. Мабуть, це відбувається мимовільно, бо постійно подумки проводжу паралелі з ним сьогоденням.

Я не скажу, що книжка важка, швидше вона прониклива, вдумлива, деталізована і така, що бере за живе.

На прикладі двох юних персонажів – Макса і Моллі – авторка показала багато руйнівних наслідків, які шлейфом тягнуться один за одним. Вона поєднала єврейські й протестантські настрої, сплела в клубок відчуття людей, яких зачепила системна машина, а потім розʼєднала цих молодих людей, які були закохані, й кинула у вир подій.

На тлі історичних подій показано лінію кохання, гарно змальовано настрої в родинах, переконання, вплив пропаганди, бажання вистояти.
Тут зображено не лише час, коли світ здригнувся, палав, велися бої, хтось пройшов тенета полону, чиясь доля була скалічена, а й ті миті, коли люди опісля поверталися до життя, адаптовувалися, збирали свої уламки до купи.

Написано неспішно й мені сподобалась манера оповіді авторки. Вдалося зануритися в історію.

Цю книжку я б радила прочитати і дорослим, і підліткам. Вона як черговий доказ того, що всі війни закінчуються, що треба триматися, як би важко не було.

Раджу!