Це одна з тих книжок, яку я брала до рук, затамувавши подих.
Книжка, в якій зрозуміло про кого йдеться.
Книжка, яка показує закулісся відомої на весь світ жінки.
Книжка, яку давно хотіла прочитати і постійно відкладала, чекаючи відповідного моменту, настрою, слушної миті.

Під час читання було багато думок, різні відчуття, розуміння і його відсутність, сум і різного роду емоції.

Як на мене це чесна історія. А це значить, що в ній є багато моментів, які не всі сприймуть, описано вчинки, які комусь незбагненні, показано думки в світлі й темні дні життя. І так, порою здавалося, що хіба ж так можна мислити, але знову ж таки, не нам судити. Так було. Це чиєсь життя.

Я постійно ловила себе на думці, що людина може бути щасливою навіть тоді, коли має зовсім небагато причин для щастя. А може бути нещаслива, маючи наче й багато. Що гроші, титули, родинні звʼязки іноді можуть зіграти злий жарт. Що життя таке коротке і непередбачуване, а все довкола може зруйнуватися в одну мить. Та й саме життя може отак раптово обірватися. Ну, ви розумієте.

Тут описано життя принцеси Діани так, як вона його бачила, як прожила і як відчувала. Тут про дитинство, заміжжя, рідних і близьких людей, далеких людей, які мали б бути близькими, про надію і зраду, про нервові зриви, спроби самогубства, про нервову булімію, розлад харчової поведінки. Про сповнені болю дні і про бажання жити так, як того хочеться, а не так, як вимагається.

Це особлива книжка, яка після виходу у світ сприйнялася з певною недовірою, але через те, що в процесі її створення брала участь Діана, настрої змінилися.

Тут багато моментів, яких я не знала й раніше не чула про її життя. І дуже радію, що нарешті прочитала.

Написано просто й читається легко навіть тоді, коли мова йшла про вкрай важкі миті. У книжці є світлини, які ніби наближають до королівської родини.

Сподобались слова Д. Арбітера, колишнього прес-секретаря королеви Єлизавети ІІ: «Якби ми жили у середні віки, то Діана за таку відвертість позбулася б голови».

Глибоко, відверто, чесно, місцями боляче, хвилююче…

Раджу прочитати. Так, раджу.