Книжка, яку прочитала вдруге і сприйняла зовсім по-іншому, ніж декілька років тому. Мабуть, тут роль відіграє те, що ми переосмислили багато речей з початку повномасштабного вторгнення й подібна література сприймається не лишень як художній твір, а як реальність.

Книжка, яка боліла.
Події розгортаються в час Другої світової війни. Бачимо долі двох молодих людей – французькоі дівчини, яка незряча, і німецького хлопця, який сліпо вірить в нацистську пропаганду. Їхні життя звісно перетинаються.

Здавалося б, що на цю тему написано багато творів і сказати ще щось вагоме про той час не завжди вдається.

Однак ця книжка особлива.
По перше, манерою подачі, яка доволі непроста, але дуже цікава.
По друге, побудовою тексту, тими розділами, читаючи які, вргузаєш у текст повністю.
По третє, глибиною. Твір не поверхневий, тут не просто події, швидше якось так подано, ніби крізь саме ті сюжетні повороти, занурюєшся в епоху, проживаєш те, що випало прожити персонажам.

Рідко пишу про сам сюжет у відгуку і тут не буду. Поділюсь рефлексіями, емоційними сплесками, які викликала книжка.

Місцями дуже накривало і розумію, що не кожен нині готовий до подібної історії. Я не плакала, хоча час від часу всередині все переверталося. Книжка важка в плані сприйняття, але я побачила в ній те, що нам зараз дуже потрібно – усі війни закінчуються й питання лише в тім, які ми будемо, коли це залишиться в темному минулому.

Читання було схоже на сидіння на гойдалці, яка здіймалася то вгору, то різко опускалася вниз.

Роман, який запамʼятовується. Люблю такі книжки!

Попри тему, однозначно раджу.
Є екранізація, тож планую подивитися.