Думаю, багато хто з вас погодиться, що іноді книжка знаходить свого читача в потрібний момент.

От і у мене так сталося.

Я довго відкладала цю книжку, чомусь наперед вирішила, що вона мені йтиме важко, виявиться не моєю…
А на днях упіймала себе на думці (думка була спричинена різними особистими проблемами в житті), що я постійно біжу, вирішую питання й часто міркую, що от ще трохи, я видихну, а потім почну жити.
Але після одного трапляється інше і от я зависла над роздумами – то коли ж власне жити?

І одного вечора взяла до рук цю працю.

Ця книжка не дає чітких правил і вказівок. І мені це сподобалось. Тут немає порад на щодень, або ж різних варіантів для виходу з незвичних ситуацій. Тут немає отих закликів про успіх успішний.

Але вона допомагає на багато речей поглянути ніби зі сторони. Побачити те, чого раніше не бачили.

Автор доводить, що вміння жити – це свого роду мистецтво. І мені дуже відгукнулися безліч моментів.

«Мистецтво жити» Андре Моруа є свого роду роздумами, філософською розвідкою. Тут безліч думок про самосприйняття, кохання, працю, навчання, розвиток. І можливо не з кожною думкою я подумки погоджувалася, але переважна більшість мені допомогла подивитися на моє життя з боку.

Книжка, яка потрапила в руки в потрібний час.
Книжка, яка змусила задуматися.
І багато чого переоцінити.