Ця тема (Акунін та російська література майбутнього, як антиукраїнська) ще нас не один раз боляче зачепить. І так, Віктор Трегубов дуже правильно написав про цитати в пам’яті. Саме тому тут і молдованин Віктор Пеленягре, і грузин Окуджава, і єврей Бродський серед алюзій.
І так, я вмію писати українською, але цей текст має бути саме російською.
Кидайте в мене чимось.
На фото – готель Бристоль. Я був поруч в день прильоту “добрих ракет” від фандориних.

Прощание с русской Одессой.

Легко читается Акунина игра.
Любовь Одессы к его творчеству не тает
В одесский порт летят шахеды по утрам.
Чуть-чуть фантазии – и птичка прилетает.

Как упоительны в Одессе вечера.
Тут бьет баллистика, как хруст французской булки,
И тень Фандорина обходит переулки.
На фоне Пушкина. Такая вот игра.

Все счёты кончены и кончены все споры.
Бульвар с перилами от Пушкина до Дюка.
Идёт Потемкинскою лестницей Фандорин.
А впереди – дорога и разлука.

Апд. Цей пост був написаний в офісі Фоліо під звуки шахедів, які один за одним били по Харкову. Дзеленчання, вибух, коливання будинку, шибок, дверей. Пушкіністи-фандорінці за роботою.