Так сталося, що я просто не могла відірватися, доки не дочитала. Пишу відгук під враженнями.

Якщо коротко – дуже сподобалося. Ця книжка стала однією з улюблених в автора, а серед решти улюблених «Зелена миля», «Кладовище домашніх тварин», «Сяйво».

Якщо детальніше, то це не страшна, дуже глибока історія, яка детально прописана. В ній немає химерних істот, а те, що відбувається, сприймається дуже реалістично, хоча автор пише так, що часто віриш і в містичні події.

Ми бачимо молодого чоловіка Джона, який одного вечора потрапив в аварію й пролежав у комі майже пʼять років. Бачимо дівчину, яку він любив і яка вийшла заміж. Бачимо батька, який вірив, а потім втрачав віру в одужання сина і сам боявся своїх думок. Бачимо матір, яка чіплялася за власні релігійні погляди й по факту єдина твердо була переконана, що син одужає.

І от одного дня Джон прокинувся – безтямний і хворий, однак з незбагненним вмінням, яке одні називали даром, інші прокляттям. Коли він торкався предметів, чи людей, міг зазирнути в певні моменти їхнього минулого. І міг передбачити майбутнє.

В анотації йдеться, що Джон втрутиться в президентські вибори і я думала, що тут буде багато політики. Але ні. Він втрутився, однак ті повороти сюжету, які передували цьому, у мене викликали вибух емоцій.

Я переживала. Не могла відірватися, а десь ближче до фіналу відчула, що завершення цієї історії зачепить за живе. Так в було, втім скажу чесно, за живе зачепила вся книжка.

Сильна історія. Персонажі шикарно описані, а думки, внутрішня боротьба і тягар, який тиснув на головного персонажа, відчувався на кожній сторінці.

Якщо ви тільки хочете познайомитися з творчістю автора, можна спробувати з цієї книжки. І повторюся – вона не страшна. Навпаки – життєва, емоційна, напружена і глибока.

Однозначно раджу.

«Мертва зона» Стівен Кінг