Книжка про вибір, про прийняте рішення, про моральну дилему…
Невелика, навіть крихітка історія – 45 сторінок – яка бере змістом, наповненими сенсами, глибиною теми і цікавою подачею.
На такі книжки важко писати відгуки, бо вони засідають дуже глибоко в серці, лишають сліди і спонукають до роздумів.
Ми бачимо жінку, яка є терористкою, вона націлена знищувати, її дії очевидні, вона протистоїть, бунтує, кидає виклик.
Текст густий, доволі непростий, адже місцями ми чуємо голос самої цієї жінки, часто він переплітається з голосом авторки. Сприймається важко, але коли вникаєш, то ті рядки ріжуть. Написано відверто і сміливо.
Цю книжку цікаво не лише читати, а й обговорювати, почути ще про чиїсь емоції, враження і внутрішні гойдалки, адже без цього тут ніяк.
І так, це не той твір, який можна сміливо радити всім, але той, який обовʼязково відгукнеться.
«Жінки — найбажаніші завербовані для самовбивчих нападів з трьох важливих причин: по-перше, особи жіночої статі менш підозрілі, по-друге, у багатьох консервативніших суспільствах неохоче обшукують жінок і по-третє — жінка може носити вибуховий пристрій під одягом, удаючи, що вагітна.
Вербування жінок у самовбивчі загони часто відбувається примусово, тобто через шантаж суспільною стигматизацією…»
«Жінка-бомба» Івана Сайко