Цей трилер сподобається навіть тим, хто не надто полюбляє цей жанр. Щодо моїх вражень, то якщо коротко – фінал я передбачила, тому здивована не була, а от напруга, пропрацьовані деталі і загальна атмосфера, коли сюжет розвивався стрімко і місцями непередбачувано – всі ці складові зробили розповідь захопливою.
Написано просто і навіть гладко, якщо так можна сказати з огляду на сюжет, чіпляло тим, що описи ведуться в теперішньому часі і це викликає відчуття присутності, коли здається, що перебуваєш тут і зараз, бачиш, чуєш, долаєш, намагаєшся зарадити проблемам…
З перших сторінок, коли ми бачимо дівчину, яка не памʼятає нічого, опиняється в поліцейському відділку, пробує прийняти, що чоловік, який каже, що він її батько, є ним насправді, коли вона бореться з внутрішніми конфліктами, шукає в собі спомину про себе справжню… усе це затягує з неймовірною силою. І навіть подальший розвиток сюжету, коли авторка кидає натяки і підказки, а я читаючи, починала здогадуватись, не зменшили напругу. Адже насправді ставало зрозуміло, що якщо нинішня ситуація має пояснення, то воно відсутнє щодо інших ситуацій.

Ще ми бачимо хлопця, який не припиняє шукати зниклу дівчину, з якою зустрічався і в вечір її зникнення посварився. Зрештою його пошуки дають результат, але є ряд отих «але», з якими він мусить навчитися жити.

Історія наче б проста, хоч і справді гарно підведено у фіналі, але мені сподобався не стільки сам сюжет, а власне емоції, які збиралися в тугий вузол, коли я читала. Спершу зачіпала доля тієї дівчини, а в кінці я не могла відпустити з думок того хлопця.
Атмосфера книжки похмура, але в міру. Те саме стосується нагнітання – воно є, але спрацьовує поступово і коли потрапляєш на гачок, відчуваєш, що повністю занурився в сюжет.
Усі жахи, які стали основою, приховані. Вони є, але наче тло, на якому базується історія.
Любителям трилерів (і не тільки) раджу. Книжка не відпустить, а динамічний розвиток подій посприяє її швидко проковтнути.
«Не моє ім’я» Меґан Лаллі