Повільна, вдумлива і деталізована історія, в якій, як на мене, основне місце посідає не так саме розслідування, як різні психологічні аспекти, котрі в логічному фіналі складаються в цілісну картину

Це той випадок, коли мені подобалося спостерігати саме за покроковим розвитком подій, заглиблюватися, а не бігти по сюжету. Так, тут динаміка мінімальна, але після прочитання першої книжки авторки, я вже була готова до такого сценарію)

Щодо самого сюжету, то певна річ ми тут бачимо злочин, слідкуємо за перебігом розслідування, робимо власні висновки, які часто змінюються.

За жанром це детективний роман, в якому фоном слугують роздуми, паралелі, відступи, які дають змогу бачити картину ширше.

У цій, як і в попередній книжці, великий інтерес викликає головна героїня – трохи відлюдькувата поліцейська, гостра на язик, прискіплива, байдужа до думки інших. Саме її методи роблять книжку інтригуючою. У цій історії ми маємо змогу зазирнути глибше в її життя, особливо в минуле, оскільки вона отримує завдання, за яке ніхто не хоче братися напередодні Різдва, і вирушає на острів розслідувати вбивство. На острів, де досі живе багато її родичів по батьковій лінії і які можуть бути причетні до злочинів (так, не одного).

Як на мене, ідеальна книжка для осінній вечорів – атмосферна, гнітюча, напружена і з багатьма загадками.

До слова, це серія книжок авторки і кожна подобається, оскільки в мене неабиякий інтерес до скандинавських творів (щоправда від власних назв, імен і назв міст паморочиться в голові 😁)

Тож беріть на замітку, якщо любите подібні твори.

«Сніговерть» Марія Адольфсон