Чи зробила вона правильно, коли ввела інсулін пацієнтові, котрому лишилося жити зовсім не багато, тож зрештою він би помер, але тоді смерть була би в муках і стражданнях…

Чи була холоднокровною, коли свідомо пішла на такий вчинок…

Історія, яка настільки сильно вражає, що думати про ті повороти я буду ще довго. І вже можу сказати, що серед усіх книжок автора, саме ця зачепила найсильніше, однак решта теж дуже сподобались.

Тут ми бачимо три жінки, лікарки, різних характерів. І бачимо те, як вони роблять помилки, як стають сильнішими, як робота впливає на кожну, як долають труднощі, закохуються, як одна з них зазнає жорстокості і від того моменту мене просто пересмикує досі.

Автор, в притаманній йому матері, подає інформацію без емоцій, натяків, без відступів. Порою здавалося, що він нещадний до своїх персонажів і певною мірою так і є, втім саме ті сюжетні гойдалки зробили твір дуже реалістичним, чесним і цікавим.

Читач цілком і повністю занурюється в атмосферу лікарні, де відбувається великий відсоток подій. Є кумедні моменти, але та напруга, яка постійно присутня, не дає надто насолодитися чимось легким і безтурботним. Книжка непроста, тут є запитання, які мимоволі виникають, а читач сам шукає відповіді.

Попри непростий сюжет, манера написання легка. Скажу чесно, я не могла відірватися. Читаючи, постійно питаєш себе – чи це правильно? Хоча згодом я припинила це робити, адже у кожного свої рамки правильності.

Емоцій багато, персонажі живі і за трьох героїнь я переживала, бо інакше тут неможливо.

Сюжет стрімкий, діалоги живі, події зачіпають…

Дуже сподобалась історія. Залітає в мій ТОП.

Тому щиро раджу!

«Ніщо не вічне» Сідні Шелдон