Тут все було так, як я і очікувала. Але це не значить, що мої власні враження зіпсували сприйняття, навпаки – це було кайфово, коли сподіваєшся на дотепність, динаміку і гостроту, а вони тут присутні навіть у надлишку
Сюжет прописано гарно, читаючи, бачимо події нинішнього часу і ті, які відбулися колись, саме тоді, коли сталася трагедія в університеті, де навчалася головна героїня і увесь акцент розповіді зосереджено саме на загадках минулого. До слова, загадках, про які головна героїня, котра зараз є успішною редакторкою великого журналу, старається мовчати, бо саме на замовчування має причини. Втім втручається доля і вона дізнається, що про тему тодішньої трагедії збираються зняти фільм.
Оскільки історія динамічна і напружена, то читається швидко. Розповідь наче б невибаглива і можливо трохи передбачувана, якщо замислитися, то в певні моменти можна почати здогадуватися про фінал. Але мені було не так цікаво, як це все закінчиться, скільки більше переважала цікавість щодо того, як авторка до цього підведе.
До головної героїні виникло трохи питань, але всі ми люди і не обов’язково, що всі довкола мають нам подобатись) якщо навіть у мене були деякі питання щодо її вчинків, то вона сама – як успішна жінка, котра працює, реально бачить свої больові точки, шукає вихід, хоча дещо замовчує, трохи різка, вимоглива, вперта, але справді доволі цікава особистість)
Авторка не робила ніяких висновків ні до подій минулого, ні до того, як все розвивалося нині. Вона розповіла історію, а читачам лишається самим вирішувати, як реагувати.
Хороший трилер, з яким я відпочила впродовж двох вечорів. Одним словом відволіклася і перезавантажилася.
Якщо любите подібні твори, беріть на замітку.
«Усі, хто міг мене пробачити, мертві» Дженні Голландер