Від пращі з каменем до балістичної ракети. Що далі?
1. Коли шимпанзе або горіла взяв у лапи (чи руки?) каменюку і жбурнув її у свого конкурента за територію, це і був перший елемент бомбардування під час війни. Саме тоді наші прямоходячі предки використали можливості швидкого перенесення повітрям елементів ураження.
Через кілька тисяч чи мільйонів тисячоліть перша людина зробила пращу, що дозволила прискорити закидання ворога камінням, або зробити ефективною цю зброю при полюванні. Далі був лук, який використовували і мисливці і військові. Той лук, що був модернізований британськими стрільцями, на той момент був вже фактично далекобійною балістикою, а перший арбалет – крилатою ракетою. Далі – всього лише покращення технологій. Вогнепальна зброя дозволила перекидати спочатку камʼяні, а потім і металеві ядра на велику відстань для знищення стін, рушниця замінила арбалет у ближньому двобої з людиною чи звірями. Ядра почали наповнювати вражаючими елементами, для перекидання бомб стали використовувати літаки, для влучності зʼявилися системи прицілювання.
2. Поява крилатих ракет, що могли нести ядерні заряди, фактично, зупинили можливі бойові дії у Європі через вірогідність самознищення людства. За крилатими пішла балістика. Для простішого розуміння – це перекидання каменю через космос, де немає спротиву повітря, і падіння його на ворожу територію з великої висоти з постійним збільшенням швидкості. Знищення обʼєктів, у які летить ця каменюка, майже не можливо запобігти. Збивати – дорого, якийсь відсоток завжди долітає, через постійне влучення в одну точку, ворог може докопатися через бетонні перешкоди до глибоких поверхів. Єдина запорука – переносити найважливіші обʼєкти до метро або шахт, чи створювати такі шахти під великими містами для функціонування енергетики, соціальної інфраструктури, державних органів. Таки вже відбулося в Ізраїлі та Ірані, таке вже все більше відбувається в Україні.
3. Безпілотна авіація – не нове технічне рішення. Радянський союз будував дешеві безпілотні ТУ-шки в якості мішеней для навчань та в якості носіїв вибухівки ще півстоліття тому. Але технічна революція під час російського вторгнення в Україну створила не тільки нову зброю, але і нову реальність війни – ніхто не може бути захищеним, крім ядерної зброї немає жодної гарантії безпеки. Як це працює? Спробую намалювати спрощену картину, для чайників. У мене в фейсбук-стрічці є круті спеціалісти, які виправлять.
Таким чином, коли росія використовує іранські шахеди, що в них є головним – максимально дешевий корпус з примітивного пінопласту, скріпленого епоксидною смолою чи іншим клеєм. Він є резервуаром для палива та вибухівки. Якщо резервуар умовно на 50 чи 90 кг, відправник такого одноразового вантажу може вибрати – далеко летіти та нести мало вибухівки, або летіти поруч і принести більше вибухової речовини. Крім цього десь всередині цей витвір несе простіше навігаційне оздоблення, а при якихось додаткових покращеннях інтернет-модем, з телефонною карткою або супутниковим звʼязком, якийсь РЕБ, камеру для зйомки та щось ще, що запланує власник проєкту. Головне зрозуміти, що тільки напівпровідникові технології зробили цей проєкт ефективним, а можливість електронного планування навігації на першому етапі навіть захищеним від збиття.
4. Fpv різних типів є фактично ще більш дешевою варіацією великого дрону, що розрахований на індивідуальне використання. Коли війна закінчиться, впевнений, такі дрони стануть найбільшою загрозою для приватних осіб, бо злочинці зможуть використовувати їх для замовних вбивств, шантажу та залякування бізнесових і політичних противників. Як завжди, подібні технології можуть бути і дуже корисними в нормальному суспільстві – наприклад у якості швидкісного курʼєра для надання термінової доставки ліків. Сьогодні подібні дрони – це, в першу чергу, швидка доставка вибухівки за адресою, захищена чи не захищена РЕБ. Наявність чи відсутність оптоволоконних технологій в даному випадку це тільки опція подібних носіїв. Загальний напрямок розвитку – використання штучного інтелекту не тільки для навігації, але і для ціленаведення, управління роями дронів, вирахування оптимальних маршрутів та ефективності використання. Сказати, що подібні технології не були відомі до цієї війни не можу, у 2020 році я був у Києві на зустрічі з колишнім російським чемпіоном світу з шахів Володимиром Крамником, який працював в одному з бізнесів Гугл якраз над технологіями ШІ для роїв дронів… Головне, що змінилося – масовість та ціна цього продукту. Коли на територіях, наближених до ЛБЗ «сплять» тисячі і десятки тисяч «подарунків» в кущах та хащах з функцією самознищення при наближенні будь-якого обʼєкта, вся ця територія стає мертвою.
А далі – збільшення дистанції, на яку летять такі дрони. І мене, як мешканця Харкова, хвилює не тільки те, що до ворога від міста всього 25 км, а і те, що тепер «шахеди» та «молнії» використовують в якості «маток», що переносять fpv-дрони.
5. Чим є звичайна крилата ракета з примітивної точки зору? Трубою, що, приблизно, як і «шахед», заповнена паливом та вибухівкою в співразмірній кількості, яка має сучасний ефективний великий двигун, систему навігації та наведення на ціль, систему протидії РЕБ, що дозволяє боротися з атаками на «мозок» ракети, інтернет-підключення через супутник (не завжди), що дозволяє керування з боку відправника (якщо немає, то вона має деталізоване польотне завдання), систему відео фіксації та мінімальний компʼютерний мозок, що цю інформацію аналізує (теж не завжди). Чим більше «мізків», тим більше ці «мізки» можуть бути вражені ворожим РЕБом, чим менше мізків, тим менше можливість уникати ворожого ПРО під час польоту. Україна мала розвинуту ракетобудівну галузь, не тільки «Южмаш» у Дніпрі, але і двигунобудівне КБ «Прогрес» у Запоріжжі, системи управління та наведення на «Хартроні» у Харкові, вертольотобудівне надсучасне виробництво, яким керував зрадник Богуслаєв, потужності по виробництву двигунів у Сумах, які контролював росіянин Гриноришин… Всі ці напрацювання, виробничі потужності і запаси зробили з України потенційного гравця першого ряду по виробництву крилатих, балістичних ракет та дешевих гибридів ракет з дронами. Наскільки я розумію, починаючи з 2014 року колективний Захід разом з росією робив усе можливе, щоб Україна не стала потужним гравцем в цій галузі, і навіть у 2022 нічого не змінилося. Тим не менше, «Нептун» був вчасно створений за часи Президента Порошенка. Після 2022 року почалися спроби масового виробництва «Нептунів» та «Довгих Нептунів». Коли зʼявиться на полі бою той самий «Супердовгий Нептун», який прилетить бо аеродромам, з яких росія бомбардує нас ракетами, ми не знаємо. Але ми розуміємо, що розвиток ракетних технологій Україною – це найкращий аргумент на перемовинах, де б вони не відбувалися.
6. Окремо в цей пункт винесу знищення двох цехів заводу у Воткінську в 1600 км від України «Фламінго ФП5» чи якоюсь іншою ракетою. Росія публічно не визнала рівня уражень і ми не знаємо, чи зупинено виробництво «Тополів», «Ярсів», «Орєшників» та «Іскандерів» на цьому заводі, що існує в північних широтах ще з середини 18 століття. До речі, колись цим «свічним заводиком» для виготовлення зброї керував батько «майже українця» Петра Чайковського Ілля. Подібних заводів небагато і, якщо українські ракети пробили ПРО в цьому місці, навряд чи сьогодні є захищена від них територія в радіусі 1500 км від ЛБЗ.
Що далі? Мультиплікація виробництва, в першу чергу, двигунів і систем управління для наших ракет, локалізація виробничих потужностей під землею та за кордонами, максимальний захист інженерів. Сучасне ракетне паливо, яке Україна виробляла на одному з заводів, що сьогодні наближений до ЛБЗ та весь час знаходиться під обстрілами, має (і, думаю, вже) вироблятися на безпечній території. Обмін технологіями та напрацюваннями із союзниками, як мінімум, європейцями, щодо розвитку власного виробництва, спільні підприємства, співфінансування, залучення вчених, розвідданих та супутникових технологій.
7. Жодна інженерна та наукова думка не може бути повноцінно розвинутою без постійних випробувань, в даному випадку, у бойових умовах. Впевнений, темпи розвитку ракетного виробництва України сьогодні перевищують світові саме через можливість постійної співпраці з військовими. Наша країна є, на жаль, полігоном для таких випробувань, і для ворога. Контроль за секретністю технологій – це не тільки проблема заходу, це і наша проблема.
Я не знаю подробиць того, що відбувається із «Фламінго». Я не впевнений, що хтось з моїх читачів знає щось достовірне. Залишається вірити, що вкладені гроші партнерів працюють разом з їхніми розвідданими над зменшенням ракетного потенціалу росіян.
8. Що далі? А далі – космічні технології. Балістика, яка може летіти з космосу з максимальною точністю. Лазери, які зверху знищують літаки та ракети. Космічні розвіддані, що працюють на перемогу в режимі нон-стоп. Нагадаю, що ще в часи Президента Рейгана програма космічних озброєнь дуже налякала радянське політбюро. Сьогодні росія втратила радянський парк космічних та стратосферних супутників радянських часів серії «Космос» і майже не створила нових. «Глонасс» не є конкурентом «GPS» та інших західних систем. Лише допомога Китаю робить росіян не повністю «сліпими». Сьогодні стоїть питання, чи може Україна завдяки співпраці із французами, німцями та британцями створити власний розвідувальний потенціал з космосу, який дозволить скеровати нові українські ракети по місцям знаходження російського ВПК.
На схемі – одна з російських атак на нашу територію.