Ця книжка, як смачна кава
Ця книжка, як смачна кава, як пігулка від болю, як настояне вино…
Вона така проста і легка на перший погляд, але ті описи, діалоги, від яких мимоволі всміхаєшся, роблять її незабутньою.
Тут про втрату, з якою неможливо змиритися. Про рану, яка тьохкає попри те, що роки минають. Про буденність і звички, які однотипні, але з вкрапленнями світла.
І про книжки. Про багато книжок в книжковій баржі «Літературна аптека». Чому аптека? Бо власник Жан певен, що конкретно якась книжка має потрапити саме конкретній людині і суто в конкретний момент.
Він читає душі і підбирає покупцям книжки, а якщо вважає, що та чи інша книжка не підходить певній людині, то ні в якому разі її не продасть.
Він лікує душі. Чужі. А свою вилікувати не може.
Події відбуваються повільно, автор неспішно розповідає історію і ця сповільнена оповідь має неймовірну атмосферу. Місцями, наприклад тоді, коли Жан вирушив у подорож, мені хотілося ще більш повільнішого темпу, аби насолодитися.
Тут внутрішній світ зображено так, що виникає відчуття, ніби мимоволі підглядаєш, торкаєшся до чогось забороненого, зазираєш в шпарину в надії, що головний герой зможе віднайти себе.
Тут є лист, який Жан боїться прочитати, бо його написала жінка, яка покинула його. Тут є спроба допомогти іншій людині, яка стає переломною для самого Жана. Тут є атмосфера Провансу, яка переносить читача в прекрасний світ. Тут багато уваги приділено літературі, творчості, письменникам, книжкам…
Окремо про діалоги – просто, але наскільки чітко і незвично подані, що я деякі з захопленням перечитувала) Здавалося, як короткими репліками передати те, що в даний момент відчувають двоє різних людей, і це авторці вдалося.
Гарна подача, майстерно написана історія, яку не хочеться відпускати, не хочеться, аби вона завершилася.
Книжка глибока. Я її колись обов’язково перечитаю. Пригадую, як довго приглядалася до цієї книжки, і насправді гарно провела час.
«Маленька паризька книгарня» Ніна Ґеорґе



