Трамп, путін, перемовини.
Чим може закінчитися війна і коли.
Факти та коментарі.
Перша частина.

1. По-перше, давайте спробуємо відповісти на питання, що рухає кожною із трьох сторін перемовин (а їх три, навіть, якщо у наступному турі не буде Віткоффа та Кушнера, і через реальне недопущення європейців).
Україна:
– тиск Трампа;
– виснаження населення;
– обмеження ресурсів
– корупційні скандали і очікування нових;
– удари по енергетиці;
– втрати території.
Трамп (не США, а саме він особисто):
– очікування Нобелівської премії;
– необхідність постійно самостверджуватися;
– тиск можливих проблем, повʼязаних з файлами Епштейна та необхідність відволікати електорат;
– можливі образи на путіна і його непоступливість протягом року;
– стара образа на Зеленського і бажання його змінити на президентській посаді на більш комфортного перемовника, або просто на іншого.
США (не стільки Трамп):
– необхідність перебудувати світову систему безпеки за участю України;
– виснаження запасів зброї;
– потреба зупинити просування рф та Китая.
Росія (путін, бо сьогодні це одне й те саме):
– виснаження людських ресурсів для мобілізації без мобілізації;
– боязнь відкритої мобілізації через можливі електоральні проблеми;
– реальні втрати грошей олігархами першого рівня;
– бюджетні проблеми;
– ризики тіньового флоту;
– геополітичні втрати (Сирія, Венесуела, далі Іран);
– бажання старіючих еліт хоч трохи «пожити нормально» – поїздити на яхтах між Монако та Сардінією, наприклад, відвідати Париж без ризику отримати арешт чи судовий позив, зняти блокування з рахунків;
– втрати системних бізнесів (дерибан американцями активів Лукойла намалював погані перспективи);
– думаю, Трамп щось цікаве пообіцяв у Анкоріджі, а не тільки Краматорськ;
– ризики остаточно бути зʼїденими Китаєм ще при житті путіна;
– показова історія арешту Мадуро.

2. Що насправді відбувається на перемовинах, не знає ніхто крім тих, хто бере в них участь. Але є кілька сигналів, на які потрібно звернути увагу:
– Костюков – не Мединський, замість примітивного піарника середньої ланки, чахлик надіслав реального впливового військового, який може хоча б локально брати участь в обговоренні, а не тільки провокувати гучними заявами;
– навіть тимчасова, кількаденна призупинка обстрілів має значення як показова готовність чути вимоги Трампа;
– росіяни фактично мовчки зʼїли виселення з сирійських баз, втрату тіньових танкерів, і це чітко показує, що проти справжньої сили вони пасують;
– Трамп дотиснув Україну відмовитися від участі європейців у перемовному процесі, щоб було простіше модерувати тими рішеннями, які будуть ухвалені;
– відсутність коментарів з боку учасників та відсутність термінів, в які планується про щось домовитися означає налаштованість на справжню роботу.
Згадайте висловлювання Кирила Буданова наприкінці року, коли він говорив про те, що справжні домовленості почнуться з квітня.

3. Реальний стан на фронтах може, безумовно, впливати на дії учасників перемовин, але не потрібно переоцінювати те, що відбувається саме на землі. Українські ракети, що долетіли до Каспіі, Чечні, арсеналу Грау в Костромській області, дрони та ракети, що регулярно запалюють літаки на кримських аеродромах, засоби ППО та РЕБ на окупованих територіях та європейській частині рф, нафтопереробні та портові підприємства рф також створюють системний тиск на агресора.
Дії українських військових, які звільнили від росіян тричі «взятий» чахликом Купʼянськ, другий рік не дають оголосити остаточно взятим Покровськ, зробили найбільшим завоюванням року для чахлика маленький Сіверськ. «Друга» армія світу не є слабкою, просто вона наштовхнулась на опір професійних українських військових. І головним фактором, який посадив росіян за справжній стіл перемовин, є саме ця професійність. Ми розуміємо, що в росії при всій деградації аналітичних структур через диктатуру, через бажання сподобатися кремлівській потворі, тим не менше, існують аналітики, що можуть передбачити момент, коли «довгі «Нептуни», або «Ще довші «Нептуни» будуть регулярно дотягуватися не тільки до Таганрозького авіабудівного підприємства, але й до Алабузького заводу, що виробляє «Герані», Московського НПЗ, шлюзів «Волго-Дону», Усть-Лузького терміналу та ін, що СБС Мадяра та інші підрозділи дійсно в якийсь близький момент виконають побажання нового Міністра оборони Федорова про пʼятдесят тисяч росіян на місяць, і за цим ще буде стояти цифра втрат техніки росією, набагато більших, ніж вона може відновити.

4. Європа – не є слабким звеном в ланцюгу нашої безпеки. Що б не казали у Давосі, саме Мерц, Стармер, Мелоні, Макрон зробили майже неможливе – переконали Трампа призупинити тиск задля капітуляції України, профінансували американську зброю, продемонстрували зміни у санкційній політиці Європи. Норвегія, Швеція, Данія, Фінляндія, країни Балтії не тільки є лідерами у фінансуванні, вони є і найбільш активними в створенні реальної протидії путіну з боку НАТО та інших міжнародних структур. Норвезький газ приносить не тільки гроші норвезьким виробникам, він у випереджаючий термін посунув росіян з Європи, він допомагає нам у скрутну зиму та дає частину грошей для забезпечення наших потреб. Саме великі європейські гроші, обіцяні на два роки вперед, повністю нівелювали надію путіна (і Трампа, до речі) на поступливість України.
Різкі рухи до відновлення європейської військової промисловості не дали результату у 2024-25, але повністю змінять питання безпекових гарантій з боку США на 2027-30 роки. Думаю, на кордоні з росією зʼявиться абсолютно нова лінія оборони, включно з сьогодні захищеними тільки папірцем пʼятої статті угоди про НАТО країнами Балтії. Але головним у цьому питанні є – чи справді Європа готова блокувати проросійські сили, що борються за владу в європейських країнах. Румунський та молдовський приклади показали, що так. Словацький та чеський – що ні. Березневі вибори у парламент Угорщини можуть або зламати головний оплот путіна в Європі, або, навпаки, показати недолугість не тільки європейських систем безпеки, а й системи політичних стрижок і противаг, які з самого початку створення єдиної Європи відповідали за компроміси між малими і більшими державами. І, якщо влада Орбана-«Фідес» закінчиться, і відкриються угорські архіви, домовленості, дрібні злочини на користь путіна, його північні сусіди одразу втратять бажання ризикувати своєю особистою безпекою.

5. Аналізуючи загальне тло цих перемовин, потрібно сказати про близькосхідні процеси. Сирійський лідер, що вчора розповідав путіну в Кремлі про свої враження від снігу, перед цим у збройний спосіб відсунув проросійські курдські загони зі Сходу Сирії, дотиснув росіян піти з їхньої бази на Середземному морі, яка була єдиним варіантом «підскока» для російських військових літаків та кораблів у Середземному морі. НАТО ще не отримало цю базу у використання, але розвʼязання іранського питання може початися через кілька годин або днів і воно перебудує все життя в регіоні не менше, ніж те, що відбулося в 1979 в тому ж Ірані ісламською революцією та війною двох нафтових диктатур Залива, Ірану та Іраку. Сьогоднішнє зростання цін на нафту через можливий напад США на Іран не означає автоматичне суттєве зростання доходів рф від постачання нафти Китаю та Індії. Через побоювання вторинних санкцій Трампа, ці країни діють за принципом – ціна за ризики і купують нафту від чахлика вже на рівні межі собівартості, що остаточно не добило російську економіку, але прибрало «нафтову премію» російського бюджету 2022-23 років.

Далі буде