1. Світ поступово звикає до того, що у Перській затоці створилась величезна воронка, яка всмоктує не тільки бомби, дрони, танкери, а й сотні бізнесів у різних частинах світу, які через відсутність чогось чи подорожчання цін швидко летять у безодню. Сьогодні стало відомо, що найбільший виробник зрідженого газу також є найбільшим виробником рідкого гелія – газу, який через абсолютну інертність, низьку вагу та супер низьку температуру зрідження (269 градусів за шкалою Цельсія) не має конкуренції в багатьох видах людської діяльності – медицині (наприклад, мрт), охолодженні для сверхпроводимості, і, головне, у виробництві напівпровідників. Через зупинку виробництва у Катарі ринок просів на третину обсягу. Гелій видобувається разом з природнім газом, але не всі родовища метану мають також гелій, а тільки ті, де поруч залягають уран та торій, які при радіоактивному розпаді дають гелій. Таких дрібниць при сьогоднішньому рівні інтеграції світової економіки – тисячі. І кожна така дрібниця суттєво погіршує функціонування бізнесу у всьому світі. Згадайте, як злетіли ціни на сировину та комплектуючі у Європі, коли один корабель, що перевозив контейнери, застряг у Суецькому каналі. Згадайте початок «тарифів Трампа», на які Китай відповів зупинкою постачання рідкоземельних металів і створив ризик зупинки багатьох технологічних ланцюжків у США. Європа ще більш критично залежна від зовнішніх торговельних шляхів, ніж США, Китай критично залежний від нафти з Близького Сходу. Україна… коли кажуть, що ми створили систему постачання палива, яка повністю самодостатня і тому ціни суттєво не зростуть – це маячня. Так, система безпечна тільки з точки зору відсутності великих баз зберігання, але у випадку відсутності палива у країнах-постачальниках або цінового вибуха у Європі, все буде миттєво відтрансльовано до нас. І якщо ціни на електрику у нас всю зиму зростали через складнощі транспортування та розподілення, то зараз та складова, що повʼязана з постачанням енергії з-за кордону, зросте через подорожчання палива. Якщо і є бізнеси, у ціні яких доля палива – мізерна, то їхня продукція все одно подорожчає через загальний тренд. А ось, скажимо, книжки. Вже зростає папір. Бо він вкрай енергоємний. У друкарень електрика займає велику питому долю у видатках. Поліграф матеріали йдуть з Європи та Китаю і дорожчають разом з курсом. І коли мене за пару місяців спитають, чому така ж сама книжка восени коштувала на третину дешевше, я знижу плечима, бо світ має сьогодні дуже вразливу структуру.
2. Трамп не тільки війною у Затоці знищив сталість товарних потоків і цін, він знищив загальну систему безпеки, яка базувалася на страху перед використанням ядерної зброї, домінуванням американських авіаносців у світі, як єдиної абсолютної сили, та довірою малих держав до великих. Так, ООН перестала бути арбітром, вона залишилася тільки майданчиком для зливу емоцій, але не існує поки що альтернативи (Рада Миру Трампа це щось з категорії бродячих цирків або потішних полків).
Загальна система безпеки, яку уособлювали авіаносці, долар та контроль за ринком нафти, стала чимось несправжнім вже у січні 2025, після перших заяв Трампа на другому терміні. Україна півроку оговтувалася після перемовин в Овальному кабінеті наприкінці лютого 2025. Завдяки європейцям, наша армія має стале постачання, а бюджет має гроші. Друга серія перевірки світу на витримку почалася у лютому 2026. І це перевірка іншого типу. Ми сьогодні не можемо сказати, що саме може відбутися далі – іранський терорист підірве якийсь ключовий шляхопровід у Британії чи шахед, що випущено у повітря в Мексиці, влетить у будинок Долбі Театру в Лос-Анджелесі, в якому традиційно вручають Оскара. Можливо, наступною жертвою самовпевненості Трампа буде Куба, а може, вісімдесят друга повітряно-десантна дивізія США буде кинута не на Ісфахан чи Бендер-Аббас, а на Нухук у Гренландії?
3. Росія – не виключення із загальних механізмів світової взаємозалежності. Після знищення Брянського заводу, що виробляє напівпровідники та системи наведення для російських терористичних ракет та ППО, яке прикриває обʼєкти злодіїв, у них залишилося ще три варіанти такого постачання. Перший – завод у Зеленограді під Москвою. Розумію, скільки там зараз систем ППО. Не допоможе. Все інше, що знаходиться давно, або релоковано у міста Сибіру (Омськ, Новосибірськ), все одно буде знищено черговою «Павутиною». Другий – імпорт з Китаю. Китайські виробники це роблять дуже обережно та нервують через санкційний тиск. Третій – темно-сірий реекспорт країн Затоки через Іран (думаю, довгий стоп) або країни Південного Кавказу (не до того) або Центральної Азії (ще да, але, впевнений, що зараз перевізники трохи в шоці). Розумію, що правду ми дізнаємось тільки коли кількість тривог в Україні знизиться. В любому випадку, ми сьогодні маємо класичний приклад «Чорного лебедя», який має зменшити ймовірність зростання російського ВПК.
4. Новини останнього часу з Ірану та Ізраїлю не сильно відрізняються від того, що ми бачимо в наших новинах про росію. Черговий великий паливний хаб, який є воротами до Північного Кавказу, НПЗ Півдня росії, терміналів Туапсе та Новоросійська, знищено. В той же час в Ірані та Омані палають нафтобази, а кількість пошкоджених танкерів перевищила два десятки. Навряд чи структура нафтоналиву у регіоні збережеться. Ірак використає всі дипломатичні можливості, щоб перекласти яйця в іншу корзину, домовившись із аш-Шаараві про мега нафтопровід через Сирію до Середземного моря, ОАЕ та Катар подумають про співпрацю з Оманом або саудітами задля транспортування газу та нафти на узбережжя Індійського океану або Червоного моря. Щоб мовчали хусити, сусіди побудують якийсь «Титановий купол» над Баб-Ель-Мандебською Протокою, а сомалійців навчать не тільки вбивати та захоплювати моряків та вантажі, а може, враховуючи близьку до кенійців фізіологію, навчать правильно бігати, щоб вигравати «Діамантову лігу» і заробляти ногами. Важливо те, що навіть наступний Президент США не зможе зупинити процес збільшення взаємної недовіри у світі, долар через трамподефіцит бюджету США продовжить втрачати силу і навіть контроль Трампа за світовою нафтою через регуляцію (у це я готовий повірити) не виправить ситуацію.
5. Сьогодні летіло щось по блокпостах у центрі Тегерану, летіло по півдню Лівану (вже 100% зрозуміло, що наступ Ізраїлю збільшить «зону безпеки» на цій території до 50 км випаленої землі, летіло по хмарочосах Дубаю та нафтобазах Оману, чергових офісах КВІР та поліції Ірану, догоряли розбиті вночі танкери, що завантажували мазут біля берегів Іраку недалеко від Басри. Світ рахував втрати від чергового підвищення цін на нафту на кілька доларів, Трамп тиснув на республіканців у Сенаті, щоб зламати правила голосування на виборах, а Харків продовжував потерпати від прильотів чергових «подарунків» від «братів», які знов щось розповідали про зону безпеки.
І я згадав історію про появу в центрі Ірану вірменської та грузинської меншості. Сьогодні це – від 60 до 100 тисяч вірмен, що зберігають християнську релігію та мають гарантоване представництво у Меджлісі, і більше 100 тисяч грузинів, що стали мусульманами, але зберегли грузинську мову, реліктову, середньовічну. Мені розповідав Михеїл Саакашвілі, що під час візиту до Ірану, він був в одному з «грузинських» іранських міст і майже не розумів ту стару грузинську.
Шах Аббас, який контролював майже всю територію Великої Вірменії, а також територію Картлі та Кахеті (Центральна та Східна Сакартвело), вивіз близько двохсот тисяч людей з прикордонних з Османською імперією територій, щоб створити своєрідну зону безпеки, випалену землю, через яку складно пройти та ще й неможливо отримати ресурси людські та їжу. Грузини у фактичному полоні стали дипломатами та військовими, вірмени – отримали фантастичні привілеї для створення купецької мережі від Індії до Франції, але вже дуже мало нащадків цих людей повернулися на батьківщину.
Тому можу порадити дорогим росіянам – оскільки Брянщина, Курщина, Білгородська та Воронізька області стають все більш небезпечними і потрібно створити випалену зону – маєте попросити у вашого верховного чахлика дозволу переїхати в інші регіони – освоювати Тиву та Бурятію, спустошені непомірними вербовками любителів білих «Лад».
На мапі – сьогоднішні маршрути транспортування нафти на захід та основні родовища Саудівської Аравії