Автор: Бриль Василь

Коли дізнаєшся, що головним героєм роману є Ярослав Гашек, мимоволі чекаєш на появу знайомих інтонацій ‒ тієї самої швейківської іронії, хитрої простоти й веселого саботажу реальності. Однак Доускова навмисно відводить читача від цього очікування. Її Гашек не тріумфальний автор народного героя, а людина в стані внутрішнього виснаження, зламаного ритму життя й дивної, майже фізичної втоми […]

«Життя після Кафки» ‒ це книжка не про письменника в академічному сенсі й не про чергове тлумачення його текстів. Це радше спроба прожити Кафку наново, може як внутрішній досвід, як стан свідомості, який не зникає разом із прочитаною останньою сторінкою. Магдалена Плацова пише про Кафку так, ніби він не належить літературній історії, а є постійним співрозмовником […]

«Аталасса» Костаса Лімбуріса – це роман, у якому приватна історія людини невіддільна від історії Греції та Кіпру. Події починаються в середині 1960-х років і розгортаються на тлі політичної нестабільності, що згодом призвела до державного перевороту, зовнішньої інтервенції та фактичної анексії частини територій. У текст вписані реальні історичні процеси: передвоєнну напругу, роль церкви, втручання армії в […]

Чесно кажучи, я б не сказав, що цей детектив «розважальний», адже саме така думка приходить після початку читання роману ‒ легка мова, короткі речення, стиль на межі стьобу. «Нічого втішного» Міхала Сикори читається як холодний душ: трохи неприємно, зате прокидаєшся миттєво. Це такий роман, після якого хочеться озирнутися через плече й подумати: «Добре, що це […]

Час розкиданого каміння / Володимир Самойленко. Видавництво Ніка-Центр, 2015. «Час розкиданого каміння» я читав без поспіху, обмірковуючі текст. Поясню чому. Передусім відчувається, що автор дуже начитаний і мислить широко: у романі багато культурних, історичних, філософських нашарувань, які не нав’язуються, а природно вплітаються в оповідь. Крім того, декілька планів і локацій подій: тут і дев’яності з […]

«Це розповіді про вірність, сміливість, самотність, трагедію, радість.» Слова з передмови точно формулюють те відчуття, з яким завершуєш читати «Собаки й сучі діти» Артуро Переса-Реверте (Видавництво Анетти Антоненко, 2026. epub прочитався за пару годин). В збірці представлені не зворушливі «історії про тварин» у звичному сенсі. Це тексти про людей — жорстоких, слабких, байдужих, іноді шляхетних […]

Крістіан Ґе-Полікен. Тіньопад. Пер. з фр. Ростислав Нємцев. Видавництво Анетти Антоненко, 2025. 232 с. Читати «Тіньопад» було непросто — і не лише тому, що це постапокаліптичний роман. Коли живеш у реальній війні, коли пам’ятаєш перші дні — розгублені, темні, без жодних правил і прогнозів, — вигаданий кінець світу починає виглядати надто умовним. У цьому тексті […]

Євгенія Генова. Мої бабусі не дожили до війни. Київ. Видавництво Ніка-Центр, 2025. 144 с. Ця книжка зачепила щось глибоко в середині мене. Можливо, тому, що давно ношу в собі бажання написати історії власних бабусь і дідусів – тих, кого знав, і тих, про кого лише чув. Але мені завжди бракувало трьох речей: таланту, натхнення і […]

Я читав «Ті, кого любиш» уже з певним багажем — із власними спогадами про Грецію. Афіни не як набір пам’яток, а як місто балконів із вазонами, кав’ярень на розі, голосних родинних зібрань і тієї особливої тісноти життя, коли чути сусідів, навіть якщо не хочеш. І, мабуть, саме тому цей роман так точно «впіймав» мене з […]

Є книжки, що відкривають біографії. А є книжки, що відкривають людину, її нерв, її світло й тінь, запах її страхів і смак її свободи. Саме так працює «Фріда Кало. Безжальна врода» Жерара де Кортанза — не як звичайна біографія, а як занурення в глибину, де болить, палає і твориться. Це не просто історія художниці, яка […]