Короткі оповідання, написані просто, без нерву, без емоцій, без висновків опісля, аби читач, прочитавши, сам зробив той висновок. Задля себе.

Оповідання, які бʼють і ріжуть живцем.
Місцями, коли ставало темно, зʼявлялася надія. А подекуди, коли хотілося яскравого завершення, наступала темінь.

Так, тут кожен, я в цьому впевнена, знайде себе – в думках персонажів, в світогляді, у вчинках.

Вони – ті короткі, але гострі оповідання – відгукнуться. Вони чесні, оголені, правдиві, не прикрашені.

Знайдете себе в

– подружній парі, яка втратила дитину, свого маленького сина. В парі, яка мовчки зносила біль, а як жити далі не знала. Не знав ні чоловік, ні дружина. Але жили…

– і в юному хлопцеві, батько якого рано помер, а потім одного дня він присунув до хати собаку. Годував його, вислуховував невдоволення бабусі, аж раптом пес захворів…

– і в жінці, яка, дивлячись на чоловіка, з яким прожила багато років, раптом почала розуміти – у них немає майбутнього, кохання зникло, а на його місці зявилася пустка…

Корейська література – це окремий вид літератури, вона інша, твори, які я вже прочитала, відрізняються від усього, що я читала.

Ці твори беруть. Тримають. І не відпускають. Вони порою нещадні, порою надто прості, але важливі. Вони про важливе.

«А надворі – літо» Кім Еран
Видавництво Анетти Антоненко