Сьогодні планую дочитати четверту частину з серії книжок про Ганнібала, а вчора упіймала себе на думці, що гадки маю, як вам розповісти про свої враження від твору «Ганнібал» Томаса Гарріса

Мабуть, радити кожному не буду, бо гадки не маю, чи ви любите читати книжки, від яких потім важко заснути) До слова, третю частину дочитала і пішла спати, а заснути не могла)

Це зовсім не ті книжки, про які можна сказати – обовʼязкові для прочитання. Але однозначно вони потужні, деталізовані, яскраво прописані.

Отож, попри внутрішнє накопичення страхів я таки кайфую від творів автора. Мені подобаються і діалоги, і описи, і подача.

Читання було непростим, адже описи насильницьких сцен доволі чітко прописані, а моя уява домальовувала дрібниці.

Мені тут дуже сподобалася агентка ФБР Кларіс Старлінг, яку ми памʼятаємо з попередньої частини. Вона вже доросліша, має досвід. Тут її карʼєра висить на волосині і вона береться за пошуки Ганнібала.

Є ще колишній пацієнт Ганнібала, жертва, котрий прагне помсти, має план і хоче втілити його в життя.

Є Ганнібал, який причаївся у Флоренції – описи якої вражають реалістичністю і полонять. Читаючи, я дивувалася, як в такій темній книжці поєднано світ прекрасного і потворного, як вміло переплетено.

Тут полювання, втеча, пошуки, зачіпки, плани, підводні течії.

Чи сподобалось?
Дуже.
Чи було страшно?
Швидше сюжет переслідував, а не лякав.
Чи буду перечитувати?
Авжеж, я ще й фільм планую подивитися.

Однак після двох книжок про Ганнібала читатиму щось легке) Буду вирівнювати читацький баланс)

Видавництво КСД