Певною мірою я помилилася, взявши до рук цю книжку. Поясню – з якихось незрозумілих для мене причин, я вирішила, що це доволі простий і передбачуваний роман. Але все виявилось не так. І це було доволі приємно, бо книжка здивувала.

З перших сторінок трохи важко читалося, бо я звикала до манери письма авторки, до перебігу подій і епохи (повоєнна Німеччина) і до великої кількості персонажів. Але ці моменти швидко зникли, коли мене затягнуло.

Написано справді непросто, є відступи, свого роду пояснення і діалоги, читаючи які, знайомишся не просто з якимось новим героєм, а через репліки і висловлювання починаєш розуміти точку зору того чи іншого персонажа. Колись читала, що направду вмілий письменник повинен використовувати різні прийоми, аби показати суть героїв, яких створив. Так от, в цій книжці це прописано майстерно.

Тут ми знайомимося з провінційною шкільною вчителькою міс Ґрем, яку завербовує британська розвідка. Жінка розуміє, що війна закінчилася, але багато битв доводиться вести далі. Потрібно знайти колишніх офіцерів СС і лікарів, які проводили досліди над людьми. Міс Ґрем постає перед непростим вибором й аби передати секретну інформацію користується колонками в кулінарних журналах. А потім розуміє, що не все так просто…

Тут зіткнулися різні світи: той, в якому вечірки, сукні і зачіски, з тим, в якому розбомблений Берлін, біженці, сироти і нестача харчів.

Тут напруга, яка наростає, коли міс Ґрем мусить приймати рішення. Тут шпигунські ігри, які киплять. Тут жіноча дружба і кулінарні рецепти. Тут державні таємниці, зрада, надія. Тут нефальшива тривога, яка засмоктує.

Ще додам, що відчутна велика робота авторки, вивчення матеріалів, досліджень, адже дуже добре описано деталі, які можна знайти в документах, передана атмосфера зруйнованих міст, подекуди здавалося, що відчувався навіть той гіркий присмак, коли читала сторінку за сторінкою.

Непроста книжка, але цікава.

Раджу. І планую колись перечитати.

Селія Різ «Міс Ґрем. Кулінарна книга шпигунки»
Видавництво Книголав