У мене в руках не просто бестселер New York Times. Це книжка, робота над перекладом якої привчила мене прокидатися о п’ятій ранку. Якщо врахувати, що перекладалася вона у жовтні-грудні, то йшлося насправді про підйом серед глупої ночі. Але, виявилося, і таке можливо. Навіть, коли ти не жайворонок анітрохи.

Секрет був …. у каві. Бо головне було встати й зварити каву. Налити у велику чашку й поставити на стіл.
Кава як ритуал. А ритуал запускає звичку. Це один із секретів, який пропонує Джеймс Клір.
І він працює: ну, щонайменше я тримаю в руках книжку, яку перекладала з п’ятої до пів на восьму ранку. Щодня. Окрім неділі 🙂

Ще один секрет – у сірниках. Або у скріпках. Принаймні, Джеймс Клір пише про скріпки. 1993 року один канадський банк взяв на роботу двадцятитрирічного біржевого маклера, який за 18 місяців приніс банку п’ять мільйонів доларів прибутку. Чувак просто ставив зранку на стіл два контейнери. Порожній. І контейнер зі 120 скріпками. Щойно робив дзвінок з комерційною пропозицією, перекладав з повного контейнера скріпку в порожній. І так 120 разів щодня.

Відверто кажучи, в деяких абзацах перекладу мені бідолаху було навіть дуже шкода, тому цей секрет на собі не перевіряла 🙂 Зате хлопчина у двадцять чотири роки заробляв 125 тисяч доларів. І все завдяки корисній звичці працювати на роботі. Спробуйте 120 скріпок перекласти 🙂

Взагалі “Атомні звички” – це секрет на секреті, і всі їх Джеймс Клір натхненно розкриває.

Але моє улюблене – про нудьгу.

“Найбільша загроза для успіху – не поразка, а нудьга. Звички наганяють на нас нудьгу, бо перестають нас тішити. Результат стає очікуваним. І коли наші звички набувають буденності, ми, у пошуках новизни, починаємо підривати свої досягнення”…

Або ще мені подобається про різницю між рухатися у певному напрямі і братися до справи.
Звучить ніби однаково, але це не одне й те саме:

“Якщо я викладу двадцять ідей, – пише Клір, – для статей, які хочу написати, то це – рух у напрямі. Якщо ж я справді сиджу і пишу статтю, то це означає, що я взявся до справи”.

Подеколи з руху є користь, але сам по собі він ніколи не дає результату.
Але дарує відчуття, що ви займаєтеся справою. Ніби щось робите, але насправді – ні 🙂

Отож, звички – ще те порочне коло.
Утім, Джеймс Клір, здається, придумав, як вийти з нього переможцем. Ну, принаймні, спробуйте спробувати 🙂

P.S. Так, я й досі встаю перекладати зранку. Хоча влітку це простіше, ніж узимку.
Тому стежте за анонсами. Нецікаві книжки я не перекладаю 😉 бо сенсу вставати до схід сонця заради них просто нема.