Тема на перший погляд не нова, але подача тексту і зображення персонажів, короткі розділи і глибокі, порою обірвані діалоги, влучають в серце.

Тут про порятунок єврейських дітей, вивезення їх з Австрії ще до початку другої світової війни, про організацію вивезення, про страх людей і дрібку надії.

Авторка вшановує пам’ять тітоньки Трюйс, яка в реальному житті врятувала близько 10 тисяч дітей.

Це художній твір, в якому є як і вигадані персонажі, так і мають місце реальні факти. Відчутна велика робота авторки, яка дослідила багато документів, аби роман побачив світ.

Загалом тут немає сцен, від яких ціпеніє тіло, але є описи подій, які нагадують про немислиме зло, що несли нацисти.

У творі багато головних героїв і важко виокремити когось одного, або ж двох. Втім, найбільше уваги приділено саме тітоньці Трюйс, її життєвому шляху, бажанню стати матір’ю і долі, яка забирала в неї надію на материнство. Зрештою, вона присвятила своє життя чужим дітям.

Також двом підліткам і їхнім сім’ям.

17-річному хлопцеві, який був євреєм і мріяв у майбутньому написати такі сценарії, які стали б відомими у всьому світі. Його батька заарештували, а хвора матір пішла на крок задля порятунку дітей, від якого важко було стримати сльози; і його малого брата, який мусив подорослішати.

Юній дівчині, мама якої була журналістка і писала неприйнятні для нацистів, але чесні статті. Дівчина мала гострий розум і нахил до математики.

І долі цих людей в один момент переплітаються.

Я б не сказала, що книжка дуже важка. Певна річ тут є втрати, розлука, останні слова матері до дітей, тут є хвороби і зло, яке несли нацисти. Але тут велике місце приділено людяності, порятунку, вірі в добро.

Читається швидко, бо історія тримає.

Це дуже потужна книжка, яку безперечно раджу.

«Останній потяг до Лондона» Меґ Вейт Клейтон
Видавництво «Книголав»