Про Харків
Не відбувається нічого з того, чого б не очікували наші військові.
Північ області ще взимку максимально звільнена від населення. Майже всі евакуйовані. Створена сіра зона між лініями оборони та кордоном. Ліній – три. Так, під землею не палац дракули путіна в Геленджику. Там – бетон. Попереду – мінні поля. Саме тому р.ня кинула туди те, чого не жаліє зовсім – свинособак (так, я не про звірів). Техніки все менше, вона є і вона піде, коли вони розмінують тілами проходи. І да, це може бути. Тих, хто дійшов до будинків, що ще вціліли, і посадок, знищують дистанційно.
І так, їх 50 тисяч на всю ділянку – до білорусі. І так, у нас там досвідчені оборонці.
На жаль, є і те, що дуже сильно їм допомагає – поки що наша безпорадність під час терористичних атак КАБами. Зрозуміло, що могли б пришвидшити рух F-16 до України – пришвидшили би обов’язково. Тільки це, а не Петріот, в який тут же покидьки інформатори спрямують ракету С-300, зможе відтиснути від кордонів російські літаки та скупчення піхоти, допоможе.
А поки пропоную не створювати зайвого інформаційного галасу. Харків тримається, він працює та живе своїм життям.



