Двадцять сім з половиною місяців широкомасштабного вторгнення. Сто двадцять четвертий місяць з часу окупації українського Криму.
Черговий етап війни закінчено, починається новий відлік.

1. Поясню свою думку. Пишу ці рядки під звуки шостої за п’ять годин тривоги в Харкові. Місті, яке за планами путіна, мало першим зустріти хлібом-сіллю його терористичні банформування, які їхали з парадною формою та поліцейськими кийками. Всі ці місяці місто тримається. Незважаючи на все, працює економіка.
З перших днів вторгнення Захід не вірив у спроможність України спочатку зупинити росіян, потім – опанувати західну стару техніку, потім – деокупувати території, потім – витримати випробування відсутністю допомоги. Так, іспит відсутністю допомоги від партнерів, які обіцяли допомагати і бути поруч до кінця війни. Говорячи про це, партнери майже ніколи не казали “до перемоги України “, вони вважали і вважають це майже неможливим, тому використовуються замість цього всілякі евфемізми накшталт “припинення вогню”. Припинення вогню без повернення територій та справжніх гарантій безпеки – це зупинка для переозброєння ворога. Серед західних лідерів сімки тільки Президент Макрон іноді використовує в своїх розмовах і термін “Перемога України” і термін “Воєнна поразка Росії”. За це йому окрема вдячність, як і за спробу стати політичним лідером об’єднаної Європи, яка підтримує Україну. До речі, Франція є номером два на світовому ринку зброї і можливість використовувати великі кошти – це можливість швидко наповнити ними саме французький бюджет. Але про це трохи далі.

2. Після фактично дев’ятимісячного періоду “засухи” в постачаннях зброї, періоду, коли снарядів для артилерії Україна взагалі не мала і співвідношення по снарядах, що використовуються, було 1:10, коли ЗСУ стримували наступ ворога fpv-дронами переважно власного виробництва, тільки з травня 2024 року ця ситуація почала вирівнюватися. Червень цього року відзначається максимальною політичною активністю, яка має визначити судьбу літньої кампанії 2024 року – Нормандія, Берлін, поїздки Президента України на Скандинавський Саміт, до Сингапуру, Саудівської Аравії, підписання двосторонніх безпекових угод, Італійська зустріч сімки, можливий черговий Рамштайн, і – Швейцарський саміт. Щоденні новини про конкретні обов’язки по постачанню зброї, фінансах на допомогу, новини про нові альянси по спільнокошту на постачання, поява в новинах Гріпенів від Швеції та Міражів від Франції – і це після дворічного затягування постачання F-16 від США. Можливо, підтверджується конспірологічна теорія, що колективний Захід хотів втягнути Росію у війну на виснаження, повільно дозуючи зброю для України. Думаю, ні. Захід, як правило, має дуже пасивних, нерішучих політиків, вихованих десятиріччями внутрішньої боротьби за портфелі в умовах повної фінансової та особистої прозорості. В таких умовах складно виховати Черчилля або Наполеона, зато є шанс отримати Дізраелі або Кольбера. Маємо, що маємо. Росія втягнута настільки глибоко у бойові дії, що подумати не може про завершення так званої “СВО” так, як думали в квітні 2022 – повчили та денаціфікували “бандерівців”, змінили Уряд України і почали чергову “вікову дружбу”. Ні. Всі моральні кордони перейдено. Це не тільки Буча та Маріуполь. Це Харків, Бахмут, Кременчук, Одеса, Авдіївка, українська енергосистема, десятки тисяч вбитих та поранених цивільних людей, полонені діти, закатовані військові, нове обличчя “російського солдата”, якого вісімдесят років після зґвалтування окупованої Європи відбілювали всім світом.

3. Кожен наступний дозвіл на подолання чергової червоної лінії в постачаннях, які встановлює Захід сам собі, відбувається після чергових злочинів росіян. Цього разу трагедія Харкова через обстріли КАБами міста, з ризиком, що наступ на Півночі області надасть можливість агресору долучити до цього безсистемні обстріли зі звичайної артилерії міських кварталів, як це було в березні-квітні 2022 року, дала можливість, нарешті, отримати дозвіл союзників на використання сучасної далекобійної зброї по території РФ. Частково дозволено бити по військових об’єктах, частково – тільки по місцях, звідки була атакована наша територія. Деякі країни заявили – “без обмежень”. Це одразу зупинило наступ на Харківщині, зменшило кількість літаків, що кидають КАБи через кордон. Паралельно змінено риторику щодо обстрілів українськими дронами НПЗ в Європейській частині Росії. Ще рік тому ми навіть мріяти не могли, що українська зброя щось знищить за 1800 км на Північному Сході. Але вже навіть завод дронів в Єлабузі в Татарстані був під ударом. Знищено частину потужностей НПЗ в Башкортостані та пошкоджено найсучасніші російські літаки Су-57 в Північній Осетії. В той же час, після розморозки американських постачань ATACMC та французьких Scalp-ів, щоденно знищуються пускові С-300, С-400 під Харковом, які кошмарили місто два роки, в Криму, які прикривають там флот та склади озброєння і штаби тих частин, що воюють на півдні, на Луганщині та Донеччині, які прикривають систему постачання та резерви окупаційних військ. Ця кількість перейде в якість вже наступними тижнями. Нагадаю, що саме зараз до ЗСУ надходить перша системна допомога по проєкту закупівлі 1,5 млн снарядів від Петра Павела, чеського Президента.

4. Якщо подивитися на зведення аналітиків по знищеній російській техніці останніх часів, ми бачимо різке зростання кількості БМП-2 та появу в списках навіть БМП-1 і майже повне зникнення сучасних БМП-3 та БМД-4. На складах довгого зберігання закінчилася канібалізація сучасної техніки, почалося використання іржавого заліза хрущовської епохи. З танками – інакше. Серед знищених все більше доля новеньких Т-72 та Т-80 модифікацій 2022 року, запаси вже не дозволяють відновлювати старі Т-64, а по Т-55, мабуть, ще не знайшли способу запустити двигуни. Російська військова машина розкручується, але не може прогодувати фронт. Збільшення кількості активно діючи Хаймарсів на тлі зменшення щільності російського ППО дозволяє українцям саме зараз знизити бойовий потенціал ворога на другій та третій лінії, зробити неможливими його наступальні дії одночасно на кількох напрямках. Досвід героїчної оборони Часова Яру показує зміну ситуації в порівнянні з штурмом Бахмута. Нагадаю, росіяни хотіли взяти “Часик” ще на 9 травня.
Коли говорять про західні поставки і російські “червоні лінії”, хочу нагадати російські ІПСО, в які вірили українці, про те, що, після обстрілів складів та місць базування західною зброєю на території Росії почнуться якісь нові, невидані доти обстріли Києва, Харкова, Львова, буде задіяна тактична ядерка та т. і. Забули вже про ці новини? Тепер росіяни розповідають, як вони будуть знищувати українські F-16 в Румунії та Польщі? Скажу так. Нашим військовим вдалося утримати в секреті все, що стосується цих літаків. Впевнений, ми про все дізнаємося тоді, коли перший наш F-16 знищить Сушку над Білгородом або Севастополем. І до цього чекати залишилося недовго.
Також, після повного знищення ППО в Криму, вже цим літом постане питання Кримського мосту. Він не переживе це літо, вочевидь.

5. Новий етап починається одразу після червневого циклу самітів, перемовин, масштабних політичних заходів. Спроба Росії та її міжнародних партнерів зробити саміт в Швейцарії непредставницьким, безумовно, провалиться. Ця спроба – намагання розділити світ на два воєнних табора. Давайте подивимося з цієї точки зору. Ті, хто або агресивні і сильні, можуть собі дозволити підтримати агресора публічно – підтвердять цей статус. Ті, хто не є другом колективному Заходу, але не готовий бути молодшим партнером когось з світових злодіїв, безумовно, вибере присутність. До появи “білого” списку тих, хто готовий підтримати мир на умовах України, залишилося два дні. Давайте зрозуміємо, що ворожі ЗМІ і їхня група підтримки в любому випадку оголосить саміт таким, що провалився. Для мене успіхом вже є проведення заходу такого розміру, безпрецедентного за останні 80 років в центрі Європи. Це – дійсно початок нового етапу історії людства. Це – початок відкритого вступу Заходу у війну на боці України. Про це говорять дві речі – домовленість про використання російських активів, які мертво блокувалися 27 місяців у Європі, для фінансування України, і – швидке розвертається військової промисловості Європи, рішення про яке фактично ухвалено. Війна в Україні потребувала величезних коштів із самого початку, але Захід мовчав про це. Війна такого рівня – це Війна ресурсів. І єдиний крок, який ще не був зроблений Заходом – це досягнення паритету у видатках з Росією через початок використання військової авіації. Думаю, саме після серії самітів буде таке рішення.

6. І – про мир. На жаль, його не можна досягнути красивими розмовами. Він має бути досягнутий тільки з позиції сили. Коли Росія втратить передостанній гандікап, який їй давав Захід в цій війні (перевагу в небі), вона залишиться сам на сам із проблемою своїх ракет, які можуть нести ядерну зброю, націлених на цивілізований світ.

На фото – радянський пам’ятник в Харкові на вулиці 23 серпня, що має назву на честь звільнення Харкова від німецьких загарбників. Після обстрілів міста в 22 році він набув нове значення. Вигнали тих – вигонимо і цих. Чи має на цьому місці з’явитися новий пам’ятник після Перемоги, вирішать харків’яни.