На це можна дивитися вічно: як Людмила Оляновська доводить, що шанс перемогти є навіть тоді, коли, здається, шансів уже немає.

Віра в себе – найпотужніша з вір.
Вона як важіль. З точкою опори всередині тебе.
Завдяки чому можеш підважити весь світ.

Але водночас вона найбільш крихка й вразлива з-поміж усіх вір.
Їй дістається найбільше каміння, знецінення, образ.

Куди ти пнешся?
Та ти ніхто!
Там такі люди, а ти хто?
Нічого в тебе не вийде.
Не марнуй часу…

Перелік довгий насправді.

У кожного з нас своя дистанція.
Своя фінішна стрічка.
І право не виходити на трасу взагалі.
І можливість зійти з неї.
І вибір боротися до останнього метра.

Ніколи і ні за яких умов не дозволяйте нікому руйнувати вашу віру в себе.
І будь ласка, не руйнуйте її самі в собі.

Бо шанс перемогти завжди є навіть тоді, коли здається, що в тебе більше немає шансу.