Колись давно я дивилася фільм, після перегляду якого дуже хотілося прочитати цю книжку. Так, вони дещо різні і важко сказати, що сподобалось більше. Мабуть, фільм дає більше візуалізації, коли інформацію просто сприймаєш, а от книжка змушує думати, уявляти.

І мені здається, що саме в книжці ми бачимо головного героя таким, яким він був. Бачимо, бо слідкуємо не просто за подіями, а прислухаємося до його думок.

Сумніваюсь, що хтось не чув про Форреста Гампа – хлопця, якого люди вважали дурником, кепкували, сміялися. Певною мірою він і сам себе таким вважав. Але було щось в ньому таке, чого позбавлені багато хто з нас. Мабуть, простота. І справжність.

Це дуже добра книжка, яку я прочитала за день. Та й не велика. Написано просто і легко, і та невимушеність, легкість і порою кумедність тримали і не відпускали.

Хотілося б, аби більше людей прочитали цю історію. Прочитали і подумали, бо подумати насправді є над чим – над цінностями, над пріоритетами, над власною поведінкою. І місцями мені здавалося, що автор зумисно описує на перший погляд кумедні ситуації, але не для того, аби висміяти Форреста, а показати збоку тих, хто сміється над такими, як він.

Тут і дитинство, підтримка і її відсутність, футбол, війна, любов. Ціле життя людини, яка відрізнялася з натовпу.

І в кінці, коли я дочитала, мені хотілося, аби Форрест був більш щасливим. А може він і був, але мені насправді хотілося трішки зміни хід подій й полегшити його життя.

Ця книжка увійшла в мій ТОП.
І я колись обовʼязково перечитаю.

«Форрест Гамп» Вінстон Грум