Мені складно писати недобре про книжки.
Хоча б через те, що знаю, як підступно подеколи поводиться переклад. Тобі здається, що сотворився елегантий і делікатний перекладений текст, а на практиці маєш неоковирну перекладацьку єресь.
Мені не піднімається рука кидати каміння в літературних редакторів.
Хоча б тому, що знаю, як болять очі, продиратися крізь чужі тексти. І як закипає лють і кров, коли осатанілий автор огризається тобі за кожною правкою. І тобі хочеться тупо залишити, усе, як є. Але совість не дозволяє.
Але тут мені складно змовчати.
Не тому, що йдеться про світовий бестселер.
І не через те, що йдеться про Мішель Обаму, яка насправді дуже класна і пише класно (не вірите мені, підпишіться на її інстаграм).
І навіть не тому, що “Становлення” Мішель Обами – велика, красива і недешева книжка.
А через те, що її можна купити зараз англійською, українською і російською. Тобто на нашому книжовому ринку конкурують між собою три варіанти.
Я обрала другий варіант. Бо підтримую українську книжку (а разом з ним і видавця, і перекладача) гривнею.
І вклала гроші в книжку, щоб з першої сторінки з’ясувати, що читати її неможливо.
1. “Я хотіла собаку. Хотіла будинку зі сходами….. Чомусь хотіла універсалу….”
Я перечитала цей пасаж тричі. І навіть засумнівалася у своєму вмінні відмінювати іменники.
Агов, редакторе, хотіти можна кого? або що? Собаку – бо вона істота.
Але ж будинок і універсал – ні? Чи вже істоти?
Хотіти будинку, та невже?
2. “Мій чоловік уперше заговорив про те, що міг би балотуватися на вибори президента….”
Балотуватися на вибори президента? Справді?
А як щодо звичних, приземленіших, варіантів: балотуватися у президенти, йти у президенти, брати участь у президентських виборах/перегонах.
Не годяться?
3. …що правильне рішення, яке він тоді прийняв, … може коштувати так дорого.
Рішення ухвалюють, але то таке, дрібниці. Справді, дрібниці.
4. “Мій розум розгубився перед безліччю завдань, які мусила виконати”.
О боги, стоїть розум такий увесь розгублений перед завданнями, а Мішель дивиться на нього й думає: нічого собі, оце я дала….
5. “Ми з Бараком були до такої міри контрольовані, що почали значно менше рухатися”.
Прочитайте ще раз це речення. Про що воно, га? Ні, воно не вирване з контексту.
Просто кожен рух Барака й Мішель контролювався/був під контролем. Але про це читач має здогадатися (а не прочитати).
Я просто навмання розгортала книжку. Не шукала ляпи навмисно. Ними рясніє практично кожна сторінка.
Мені боляче й прикро.
Насправді я чула несхвальні відгуки про видання до того, як його купити, але йшлося переважно про неточності перекладу. Утім, оскільки не належу до людей, які рядок за рядом звіряють переклад і оригінал, якщо йдеться про чужий переклад (так, свої звіряю), вирішила не зважати на це.
До того ж, мені завжди неприємно читати, коли люди вишукують перекладацьких бліх у чужих тестах (вони там завжди є, повірте).
Також знаю, що помилки є в усіх книжках. І що жоден переклад не буває без недоліків.
Але щоб геть так. Помилка на помилці. А деякі речення взагалі наче в цей текст з Місяця впали. Такого я не чекала.
На обкладинці “Становлення” значиться, що “У світі продано понад 10 млн примірників”.
Я купила цю книжку не для того, щоб і собі долучитися до десятьох мільйонів. Мені просто хотілося прочитати біографію Мішель Обами з перших вуст.
Тепер не хочеться.
Бо бувають книжки, які знищують інтерес до читання.
Шкода, що так сталося.