Певною мірою це трилер з елементами драми, або ж навпаки, але суть і мої враження від того не змінюються – мені дуже сподобалось.

Детальні описи не лише подій, а й думок, додали напруження, бо спершу усе здається шито білими нитками й відразу зʼявляються здогади щодо розвʼязки, втім чим далі, тим більше ситуація загострюється.

Четверо молодих людей пішли в гори, але вирушивши, змінили свій маршрут. Троє з них добре знають один одного, а от четвертий лишається впродовж довгого часу темним персонажем. Автор кидає натяки, на які я спочатку не завжди звертала увагу, говорить між рядків й нагнітає. Здається, що здогадатися хто з цих чотирьох має злі наміри, не так важко, але це тільки здається)

Окремим персонажем, як на мене, тут є самі гори – вершини, атмосфера, небезпека, способи виживання. Гори, які мовчки стежили за тим, як ці четверо сваряться, розходяться, блукають, виручають один одного, деруться на вершини, переходять річки, а потім хтось з них гине, а когось знаходять ледве живим.

Це не динамічний твір, але він тримає в напрузі. Саме те, що я люблю. Напруга відчувається у всьому – словах, образах, прискіпуванні, втрачених засобах для існування, в страху за власне життя, в спогадах з минулого.

Порою вчинки персонажів здавалися бездумними, але потім автор показував інший бік, ніби навмисно грався. Якщо точніше – безжально грався. Бо серед цих чотирьох вижили далеко не всі і навіть коли стало зрозуміло, що нарешті все стало на свої місця, автор показав ситуацію під іншим кутом зору.

І так, ближче до фіналу у мене закрадалися сумніви щодо деяких дій і вчинків і я ще раз обдумала те, чи правильно розставила акценти, але сам фінал здивував.

Любителям напружених творів одночасно раджу.

«Сарек» Ульф Квенслер
Я б ще щось прочитала з його творів.