Замки, битви й авіабомби. Як економічна теорія тлумачить військову історію / Юрґен Бравер, Губерт ван Тейлл ; пер. з англ. П. Дениска, А. Галушки, О. Юдіна, С. Кокізюка. – Київ : Ніка-Центр, 2025. – 456 с.
ISBN 978-966-521-810-4

Юрґен Бравер і Губерт ван Тейлл розгортають перед читачем інтердисциплінарний підхід до розуміння причин подій і процесів у військовій історії минулого тисячоліття. Застосовуючи інструментарій економічної теорії, автори розглядають деякі ключові епізоди військової історії – із вражаючими результатами, що дозволяють краще проникнути у глибинне підґрунтя цих подій, – від зведення замків у Середньовіччі до стратегічного бомбардування Німеччини під час Другої світової війни та рішення Франції розробити власну ядерну зброю. В останньому розділі автори пропонують уроки, які могли б стати у пригоді під час нинішніх воєнних дій – від стратегії боротьби з тероризмом до використання приватних військових компаній. Багато сторінок цієї книги примусять особливо замислитися українського читача, приміряючи думки авторів на власну військову історію, що розгортається прямо на наших очах.

Зміст

Переднє слово. Нетрадиційний погляд на прийняття
військових рішень (Андрій Галушка) 9
Передмова…………………………………………………………………………………… 17

1. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ 25
Економічна наука 31
Принцип І: Вартість утраченої можливості
(або альтернативна вартість) 38
Принцип ІІ: Очікувані граничні витрати й очікувані
граничні вигоди 43
Принцип ІІІ: Субституція 50
Принцип IV: Спадна гранична віддача 55
Принцип V: Асиметрична інформація і приховані
характеристики 59
Принцип VI: Приховані дії й узгодження стимулів 67
Висновок: Економічна теорія і військова історія 75
Додаток 78

2.
ВИСОКЕ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ (1000–1300). Середньовічний
замок і альтернативна вартість бойових дій 81
Вартість утраченої можливості й бойові дії 86
Повсюдність замків 89
Вартість будівництва замку 91
Переваги замків 99
Вартість війська 107
Будівництво замків та інші принципи економічної теорії 116
Висновок 120
Додаток 124

3.
РЕНЕСАНС (1300–1600). Кондотьєри й ринок військової
робочої сили…………………………………………………………………………… 126
Проблема «принципал – агент» 131
Попит, пропозиція та набір вояків до війська 133
Контракти й платня 139
Еволюція контролю та контракту 153
Розвиток регулярних армій 160
Кондотьєри та інші принципи економіки 173
Висновок 177
Додаток 179

4.
ЕПОХА БИТВ, 1618–1815. Витрати, вигоди та рішення
розпочати битву 180
Очікувані граничні витрати та вигоди битви 183
XVII століття: Густав Адольф і Раймондо де Монтекукколі 189
XVIII століття: Марльборо, Моріц Саксонський
і Фрідріх Великий 201
Наполеонівські війни 212
Епоха битв та інші принципи економіки 221
Висновок 223
Додаток 224

5.
ЕПОХА РЕВОЛЮЦІЇ, 1789–1914. Громадянська війна
в США та економіка інформаційної асиметрії……………………………. 226
Інформація та війна 231
Північ, Південь і пошук інформації 233
Великі східні кампанії через Ґеттісберґ 238
Ґрант у Вірджинії 255
Громадянська війна в США та інші принципи економіки 265
Висновок 270
Додаток 272

6.
ЕПОХА СВІТОВИХ ВОЄН, 1914–1945. Спадна гранична
віддача від стратегічного бомбардування Німеччини
в Другій світовій війні 274
Виробнича функція стратегічного бомбардування 281
Бомбардування німецького військового виробництва 287
Бомбардування ланцюга постачання та цивільної
економіки 295
Бомбардування бойового духу Німеччини 304
Оцінка ефекту стратегічного бомбардування 311
Стратегічне бомбардування та інші принципи економіки 314
Висновок 323
Додаток A 324
Додаток B 326

7.
ДОБА ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ, 1945–1991. Випадок заміщення капіталу працею та force de frappe Франції 330
Історія force de frappe 334
Обґрунтування ставки на ядерну зброю 349
Вплив ядерних збройних сил на звичайні збройні сили 358
Ядерна зброя як субституція звичайних збройних сил 363
Force de frappe та інші принципи економіки 376
Висновок 379
Додаток 380

8. ЕКОНОМІКА ТА ВІЙСЬКОВА ІСТОРІЯ У ХХІ СТОЛІТТІ 381
Економіка тероризму 383
Економіка особового складу війська 394
Економіка приватних військових компаній 404
Економіка, історіографія та військова історія 420
Висновок 422

Бібліографія………………………………………………………………………………. 430
Іменний покажчик 450

Передмова

У «Зáмках, битвах і авіабомбах» ми спробували розтлумачити військову історію з погляду економічної теорії. Шість прикладів, що їх ми досліджуємо, слугують ілюстрацією такого підходу. Задля широких часових меж ці приклади охоплюють останню тисячу років, цебто друге тисячоліття після Різдва Христового. П’ять прикладів стосуються Європи, один – Північної Америки. Ми охоче розповіли б про більше історичних подій, звернулися б до інших регіонів земної кулі й до давнішого минулого, однак із багатьох причин це здавалося занадто амбітним. Деякі читачі можуть уважати недоречними навіть приклади, що їх ми обрали. Приміром, коли йдеться про період холодної війни (1945–1991), то на думку спадає передусім конфлікт між колишнім Совєцьким Союзом і Сполученими Штатами, а не те, як Франція вирішила надбати ядерний арсенал. Цей приклад цікавий (не лише з огляду на Францію, а й на історію взагалі) тим, що початок у Франції ядерної доби змінив динаміку конфлікту між двома наддержавами. Британія створила ядерну зброю і заволоділа ядерним потенціалом раніше за Францію, однак вона (і тоді, й тепер) мала надто міцні зв’язки зі Сполученими Штатами, щоб вважатися цілком самостійним гравцем на світовій арені. Натомість прагнення Франції повернути grandeur (і тоді, й тепер) внесло безлад до вже небезпечної гри з ядерною зброєю. Замість шахової партії двох гравців на кшталт поєдинку Боббі Фішера проти Бориса Спаського розпочалася партія, в якій третій гравець пересував фігури на шахівниці, дратуючи цим американців і не даруючи жодної втіхи совєтам. Завдяки тому що нині чимало держав жадає створити свій ядерний арсенал, розширити його й володіти ним, нове дослідження міркувань, якими керувалися французи в 1950-х – 1960-х роках, не видається відхиленням від теми. Увагу економіста тут привертає простий факт, виявлений спостереженням: конвенційні, неядерні збройні сили вимагали від Франції, як і від будь-якої іншої держави, величезних коштів. З огляду на необхідність упоратися з насущними справами, чи міг мотив, який спонукав Францію створити свою force de frappe , полягати в тому, що було б дешевше замінити конвенційні збройні сили ядерними, а на додачу ще й завдяки цьому відновити свій авторитет (якщо не у світі, то принаймні в Європі)? Відповіді на це запитання присвячено розділ 7.
У минулому вчені написали чимало історичних праць, присвячених добі світових воєн (1914–1945). Серед яких є навіть праці з економічної історії того лихоліття , які здебільшого висвітлюють «економіку війни»: такі питання, як фінансування війни, потрібні, здобуті й спожиті матеріальні ресурси, вплив війни на економіку, наслідки всередині країни й за кордоном, перехід економіки від невійськових до військових завдань, цебто всі ті проблеми, що їх, мабуть, економісти й повинні компетентно розв’язувати. Утім, економічна теорія здатна проникати глибше – у реальну царину самих бойових дій під час війни. Щоби продемонструвати це, ми в розділі 6 звертаємося до одного драматичного моменту, який до того ж змінив саму концепцію сучасної війни: стратегічне авіабомбардування Німеччини під час Другої світової вій¬ни. Репутація цього епізоду, зокрема, серед військових посприяла вчиненню схожих спроб у майже кожній війні, де основну роль грали Сполучені Штати. Поза сумнівом, авіанальоти на німецькі міста, в яких брали участь тисячі бомбардувальників, були видовищним застосуванням брутальної сили, та чи виявилися вони ефективними? Якби військові стратеги звернули увагу на економічний закон спадної віддачі (diminishing returns) від докладених зусиль, це, скажемо обережно, могло б стати їм у пригоді. Кожен студент, який готувався до іспиту після опівночі, знає, що хоча докладені зусилля можуть допомогти скласти прийдешній іспит, проте тільки одне витрачання більшої кількості годин не породжує відповідного зростання екзаменаційної оцінки. Тому кажуть, що важать не години, які людина присвятила чомусь, а те, що саме вона вклала в ці години. Це ж стосується й авіабомбардування: спрямовування ще більшої кількості бомбардувальників на Берлін, мабуть, могло досягти перемоги у війні, але союзні війська заплатили б за це все вищу й все неприємнішу ціну. Якби держави – учасниці Антигітлерівської коаліції вповні зважали на економічний принцип спадної віддачі, то могли б швидше запровадити технічні інновації у війну в повітрі на Європейському континенті порівняно з тим, коли вони це зробили. Також союзні держави могли б урятувати безліч людських життів, позаяк жоден рід військ не зазнав більших втрат (пропорційно до загальної кількості особового складу), ніж екіпажі літаків, і жодна велика пожежа не була пекучішою за ті вогняні бурі, що їх накоїли бомбардувальники. Якщо вже ми мусимо воювати, тоді постає запитання, які ще прості економічні ідеї могли б зменшити кількість загиблих?

2
Високе Середньовіччя (1000–1300)
Середньовічний замок і альтернативна вартість бойових дій

………….нападники нерідко воліли не поспішати. Однак час як такий теж належав до витрат. Військо, яке провадило облогу, не могло робити нічого іншого, і переконлива перемога могла вислизнути. Король Стефан штурмував замки бунтівних баронів один за одним і захопив низку їх, зморивши голодом, але на мить його кончини більшу частину королівства досі контролювали бунтарі. Відтермінування захоплення замку могло обернутися невдачею й занепадом бойового духу . Вояки замкового гарнізону теж могли потерпати від таких психічних проблем, проте не їхні могутні кам’яні мури. Стисло кажучи, осердя проблеми в тому, що інвестовані нападниками ресурси були набагато більші за ресурси, інвестовані оборонцями.

Непропорційно великі ресурси, потрібні для захоплення замку, порівняно з ресурсами, необхідними для його оборони після того, звісно, як його спорудження завершили, слугували однією з головних причин постійних повстань аристократів, притаманних середньовічній політиці. Аристократи часто безкарно не підкорялися своїм сюзеренам, принаймні впродовж нетривалого часу, ховаючись за мурами своїх замків .

Наслідком цього ставало змагання на витривалість, яке нерідко добігало кінця без вирішальної битви. Не існує точних даних про співвідношення успішних і невдалих облог замків. Відсоток невдач, поза сумнівом, був вельми значним. І справді, більшість успішних спроб ставали результатом перемовин, а не штурму. Вільгельм Завойовник буцімто ніколи не зазнавав невдачі під час захоплення замку, однак здебільшого він підкорював замки завдяки угоді. Навіть після трирічної облоги одного замку в Нормандії цей славетний герцог запропонував оборонцям угоду, позаяк він «мусив визнати, що захоплення замку вимагало забагато часу й ресурсів». На противагу більшості його сучасників Вільгельм Завойовник як середньовічний правитель був здатен зібрати вояків і підтримувати очевидну альтернативу замку – навчене й надійне польове військо .
Чи міг би замок функціонувати тривалий час після початку повсюдного використання пороху – це направду дискусійне питання. Сама міць замку слугувала перешкодою для посилення центральної влади в країні. Монархи трактували приватні замки як постійну загрозу, тому вдавалися до законних та інших заходів, щоб ліквідувати їх. У Британії Тюдори напрочуд ефективно знищували великі замки аристократів, і це була складова ретельно продуманої програми із започаткування монополії держави на насильство. У Франції Людовик XIII зруйнував, мабуть, більше замків, ніж збудував. Ця тенденція насправді виражала осанну військовим чеснотам замку.