Класичне питання, яке я почув у Вільнюсі – ну чим можуть бути поганими “хороші руські”. Ці люди, хоч і не воюють в “Легіоні Свобода Росії” чи в РДК, не донатять на ЗСУ, але ж вони проти Путіна, вони “іноагенти”, вони живуть у Європі, не вносять свої податки до бюджету агресії…
Пояснюю.
Вони:
1. Всього лише наступне покоління російської влади, яка буде, можливо, менш агресивно, або більш розумно, протистояти Україні, захищати скрєпи та “кримнаш”, голосувати в ООН за збереження статус-кво, проголошувати особливий шлях “руской душі”, виплачувати пенсії злодіям Бучі, плакати над “знищеним українцями Дамбасом”.
2. Вони несуть “абсолютно безпечну велику російську культуру” на Захід. Вони привчають цей Захід, який не хоче проблем, до присутності “руського миру”, вони пробивають книгами достоєвського шлях до танків через “Ла Скала” та “Бібліотек Насьональ”. Вони спотворюють образ українців та України через “смішних хохлов” або “злих бандерівців” в творах, перекладених з “великого могучого”.
І так, саме цим страшні ці розкішні книгарні руської книги в західних столицях. І зібрання творів достоєвського мовою мешканців цих столиць в книгарнях справжніх друзів України. (Назву книгарні агресора, її красивий логотип обрізав, щоб не провокувати литовців та українців у Вільнюсі до вивчення асортименту за власні кошти. Купуйте українське або литовське).
За ними завжди приходять танки. Ми – знаємо.