Закручений, деталізований і з неочікуваними поворотами сюжету твір, в якому автор використав шикарний прийом – повідомив про те, що в готельному номері сталося вбивство, але тримав в таємниці те, хто саме став жертвою. І це додало історії напруги.

Тут ми бачимо розслідування, яке починається через роки, але разом з тим занурюємося в події, які передували вбивству.

Крок за кроком автор показує боротьбу за владу в одному з найбільших банків, очікування і реальність, яка приголомшує, бачимо те, на що ладні піти люди, аби зберегти не просто свої статки, а владу, яку дає посада.

Важливу роль в історії відіграє любовна лінія. Вона наче тло, наче причина і наслідок, наче відлуння усіх подій, навіть тих, які ще не сталися.

Загалом в книжці багато всього – кохання і зрада, батьківська підтримка і її відсутність, гроші і бажання їх примножити. В історії багато персонажів, всі вони пов’язані між собою, а дехто настільки реалістично правдоподібний, що коли дізнаєшся про приховані таємниці, лишається зняти капелюх за так хитро закручений сюжет.

Коли розслідування завершилося, я була здивована певними поворотами, мусила відкласти книжку і подумати, які моменти пропустила, або ж не звернула уваги. Тут важливе місце займають деталі, а оті обірвані на найцікавішому розділи, завжди ховали таємницю.

Втім, були моменти, коли мені муляли згадки, до яких вдавався автор, коли на сторінках зʼявлялися відсидки на кацапську література, чи культуру. В деяких випадках він висміював, або показував не найліпші сторони країни, яку ми терпіти не можемо, але просто моє сприйняття, коли в я текстах бачу щось з країни-агресора, зашкалює.

Автор пише легко і та легкість мені подобається.
І з огляду на те, що книжка немаленька, я її прочитала за три вечори.

До слова, я прочитала всі книжки Діккера.

Якщо любите закручені детективні історії, вам має сподобатися.