Це третя книжка автора, яку я прочитала. Мені подобається його стиль написання – хоч зачіпає болючі і непрості теми, але пише спокійно, розважливо, з відступами й лишає місце для роздумів.

Тут ми бачимо силу природи, стихію, яка в одну мить може зруйнувати життя. Описи природи шикарні – велич гір, італійські містечка, неймовірні краєвиди. Читаючи, здається, що ти там. А потім страшний землетрус вносить свої руйнівні плани в злагоджене життя.

На місці трагедії якраз перебуває наша головна героїня, яка до слова геолог і командир пожежної бригади. І саме її здібності і навички стають в нагоді, коли починається порядок людей.

Тут немає тих страшних описів, від яких завмирає серце. Але тут, наче між рядками, такою тонкою лінією визначено ту крихку межу між спокоєм і руйнацією, показано те, що іноді протистояти викликам природи просто неможливо.

Написано спокійно і легко й постійно відчувався ефект присутності.

Тут є стихійне лихо, сміливість людей, шукачі-собаки, порятунок і надії. Тут є лінія кохання, але на ній автор не надто акцентував увагу. Тут є одне з найкрасивіших місць Італії, в якому сталося лихо. І все поєднано й переплетено.

Книжка невелика, але лишила післясмак, можливо тому, що я те все уявила. Від деяких моментів було страшно, а деякі просто вражали сміливістю й відвагою.

Динаміка як така відсутня, але твори автора відрізняються не динамічними поворотами, а глибиною тексту.

Якщо любите подібні твори, беріть на замітку.