Це сьома книжка з серії, а моя любов до цього циклу триває давно і почалася з першої прочитаної – «Гіпнотизер». Здавалося б, я вже прочитала стільки детективів і трилерів, що мене важко здивувати, але ця серія стала якоюсь особливою, а персонажі рідними

Тут ми знову бачимо Йону Лінну і Саґу – персонажів, яких знаємо з попередніх частин і які стали реально близькими. Вони прописані ідеально і я часто ловила себе на думці, що читаю вже не заради того, аби дізнатися, чи упіймали злочинця, а просто не хочеться відпускати цих людей.

Тут відбувається ряд злочинів, які тягнуться ще з попередніх частин, тому аби зрозуміти всю суть, раджу читати книжки з серії по порядку.

Найбільше мені подобається, що ці персонажі мають свої страхи, вони звичайні люди, які борються зі злом, а в цій частині намагаються врятувати своїх рідних, над якими нависла загроза. Адже цей вбивця вбиває не задля власної втіхи, а тому, що хоче розбурхати темряву в людині.

Дуже напружено, динамічно, жорстко і непередбачувано. Місцями, затамувавши подих, я не могла повірити, що те, що сталося, відбувалося, бо якось зачіпало. Хто читав, зрозуміє про які аспекти йдеться. Просто скажу – невеличкий спойлер – що ті двоє рятували своїх рідних, але не змогли врятувати всіх. І це насправді було боляче.

У фіналі є натяк на продовження і я чекаю з нетерпінням. Бо ця серія у моєму ТОПі. І не через ті розслідування, а саме через шикарно поданих персонажів, за яких переживаєш.

І ще мені дуже подобається, як ці книжки написані. В реальному часі, з відчуттям присутності, з передачею дрібниць й глибоким зануренням у внутрішній світ. Короткі речення, невеликі розділи – не читаєш, а ковтаєш.

На одному подиху.