Сумна, але з крихтами віри історія про втрату, про те, чого не побажаєш нікому – пережити загибель сина. Про руйнацію життя, розлучення і тиск болю. Але разом з тим про надію, про початок чогось нового, можливо навіть того, до чого не готовий. І про віру.
Болісний тон розповіді з самого початку зачіпає за живе. А той факт, що головний персонаж не зовсім звичний і зрозумілий чоловік – він доволі систематичний, продуманий, педант – додає інтриги. Тут шлях, який проходить цей чоловік після загибелі сина, після того, як дружина запропонувала розлучитися, після того, коли він лишився сам. Він – людина звички, а життя вирішує внести безліч коректив в його буття.
І попри те, що все може здатися дуже сумно, а місцями так і є, ця історія дуже затишна, час від часу навіть викликає усмішку. Її тон спокійний, в міру насичено подіями, але й додано неочікуваних поворотів.
Наче б і все просто, однак глибоко про внутрішні переживання, про змогу зробити наступний крок в житті, про іншу жінку, яку зустрічає персонаж, про втрату сина, яку він сприймає не зовсім звично… Тут безліч переплетених моментів, цікавих подій, гарно прописаних персонажів, які роблять історію живою.
Сприйняття одного і того ж подано під різними кутами зору і те, як проживає свою втрату персонаж вміло подано, хоч можливо й не завжди зрозуміло. І ця психологічна складова в тексті дуже сильна, лишається споглядати збоку, приймати і намагатися збагнути, що він такий, який є.
Написано просто, але тонко, сумно, але й затишно. Драма, яка запам’ятається.
Було багато моментів, коли мені б хотілося, аби події розвивалися по іншому, але потім я змирилася і просто спостерігала)
Здавалося б, тема непроста, тому нотки гумору будуть зайвими, але авторка дуже тонко і коректно вела впродовж тексту.
Мені подобається тонкість, з якою авторка підходить до важких тем. Їй вдається зачепити, викликати емоції, змусити усміхатися.
Беріть на замітку, якщо любите подібні твори.
«Турист мимоволі» Енн Тайлер