Декілька днів провела з цією книжкою і з упевненістю можу сказати – беріть і читайте)

Спершу попереджу, якщо ви, як і я гадала, остерігаєтеся подібних творів, дарма. Я чомусь думала, що це буде повільна і монотонна історія, втім помилися і лишилася задоволена.

Динамічний сюжет, шикарно прописані персонажі, глибокі відступи, яскраві картинки, які зʼявляються перед очима, коли події набирають обертів, криміналістика середньовічного Китаю, масштабні дослідження, і насамкінець – занурення в той світ, коли місцями здавалося, що я була присутня й дотична до подій, ступала полями, йшла залами, брала участь в діалогах, губилася в роздумах, коли сюжет заплутувався, а висновки було зробити важко.

Коротко про сюжет:
Юнак, який своїм мисленням не надто вписувався в своє оточення, мріяв стати слідчим суддею. Після певних трагічних подій, він вирушає до столиці, де нарешті – а до цього моменту йому довелося багато чого пройти, пізнати і прийняти – береться за те, що не просто любить робити, а вміє добре це робити: він встановлює обставини смерті, вивчаючи мертві тіла. І він долучається до розслідувань, які мають не тільки соціальний, а й політичний вплив на тодішнє життя.

Тут є злочини і є розслідування. Все як в традиційних історичних детективах.

Однак фарб цій книжці додає ряд зображених фактів: побут і бачення світу, настрої суспільства, виховання, конфуціанстві канони… І всі ці моменти переносять читача в той час, показують чому персонажі вчиняють так, а не інакше, що їх гальмує, а що підштовхує.

Описи місць злочинів і тіл, які виявлені, детальні і чіткі, але не моторошні й читати страшно не було)
Про те, що подібні описи будуть присутні, бачимо ще з початку книжки, коли головний герой на полі викопує чиюсь голову… от тоді й приходить розуміння, що мертвих тіл тут буде достатньо)

Розслідування продумані, хоча (і це зрозуміло) відрізняються від нинішніх. Але читати і спостерігати за тим всім було цікаво.

І хоч книжка переносить нас в середньовіччя, читати було легко, бо манера оповіді проста і не надто перенасичена.

Мої емоції були різними) я хвилювалася, читала зі здивуванням, захоплювалася, обурювалася…

«Тлумач тіл» Антоніо Ґаррідо