Професійне.
1. Для того, щоб зрозуміти предмет обговорення, потрібно домовитися про якісь цифри, які ніхто ніколи не рахував детально, на відміну від країн Європи, де рахують все. До речі, нещодавно найвідоміша світова агенція по таких розрахунках ввічливо відмовилися навіть обговорювати подібні розрахунку, «бо ринок дуже нестабільний». Таким чином (колеги, чекаю альтернативні цифри):
– кількість покупців на ринку 5-6 млн
– гроші від держави 1-1.2 млрд на підручники і навчальну літературу, до 70 млн з бюджетів різних рівнів на бібліотечні програми
– кількість бібліотек (в тому числі ті, де є мертві душі на 1/4 ставки, та ті, які існують тільки на папері: 11 тис публічних, 12 тис шкільних, до 250 бібліотек ВНЗ з філіями, близько 60 обласних наукових, обласних дитячих, державних вищого рівня
– обсяг ринку (з держзамовленням включно) 3-4 млрд грн
– кількість примірників, що друкується за рік 25-30 млн
– кількість книжок, що продаються за рік, 20-25 млн (включно з держзамовленням)
– піратські продажі паперових книжок, контрабанда, старі запаси книжок з РФ – 2 млн примірників (ця цифра не входить в попередні)
– залишки товару в торгівлі – 10-12 млн примірників, на складах видавців – 25-30 млн примірників
– середній наклад на ринку 1200 примірників
– середній розмір авансу українському автору (безгонорарні видання не враховані) – 25.000 гривень
– середній розмір авансу зарубіжному автору, через агента або видавця 2.500 доларів
– кількість книгарень – 500
– кількість професійних письменників – не більше 200. Стільки ж професійних авторів нонфікшн та журналістів, що пишуть книжки.
2. Зростання ринку, яке відбулося протягом 2022-24 років – задокументований факт. Кількість назв ринкового товару зросло з 6-8.000 до 30-35.000 (у різних учасників ринку різне ставлення до ринкового товару, я включаю в такий і навчальну літературу). Значна частина, в першу чергу, молодих українців, прийшли до україномовної літератури або з дорослішанням, або з російськомовного ринку. І створення тисяч назв ринкового асортименту для них – величезний внесок видавців у наше майбутнє. Ці покупці і читачі мають залишитися нашими постійними учасниками ринку і у післявоєнній Україні. На жаль, головна відмінність нашого ринку від сусідніх (Польща, Угорщина, Литва, Туреччина) – у відсутності звички більшості членів суспільства до постійної купівлі книжок і регулярного читання. Жодного разу не дороблена до підзаконних актів Програма Підтримки читання не спрацювала. Сьогодні, як і попередні майже 35 років, які я працюю директором видавництва, держава не є активним гравцем на книжковому ринку, як з грошима, так і з нормативним регулюванням. Це стосується і піратства, і бібліотек, і технічних питань по кредитуванню та виконанню інших недіючих законів. Тому і фактори, які вплинули на розворот ринку до ведмежого тренду, чиновники не пропустили, а просто вони навіть не розуміють, що підтримка культурної сфери і створення умов для її розвитку – це, в тому числі, і їхня справа. Взагалі, Україна є рекордсменом по кількості втрачених шансів, в тому числі і для існування нормальної видавничої галузі. Зараз маємо поворотний момент, коли ринок або піде в штопор, або утримається і почне знов зростати.
3. Що насправді відбувається на книжковому ринку. Тут більше буде не про математику, а про біологію та хімію.
Як ми знаємо, перед 2022 роком відкриття книгарень гальмувалося орендними ставками в великих містах і відсутністю достатньої кількості покупців – у малих. В 2022 році ухвалено, а в 2023 ровно за рік підписано Президентом закон, який в тому числі, надає механізм компенсації орендної плати книгарням. Перемога? Ні, дію закону вже у грудні призупинено Постановою Кабміну (як?). Фінансова ситуація в країні зрозуміла, книгарні мають зачекати компенсацій вже після вторгнення. Тим не менше, вважаю за необхідне не просто припинати, а обговорити, в який частині ця норма має діяти навіть зараз – для прифронтових територій. Не можна порівнювати питання існування книгарень у Херсоні чи Запоріжжі – з книгарнями у Франківську чи Ковелі. Давайте зрозуміємо, що відсутність бажання діалогу з боку Міністерства Культури та Суспільних Комунікацій останні півтора-два роки нівелює ту політику малих кроків на зустріч, яка була у 2022-23 з боку держави до галузі.
Чи може зростати організм, якщо кількість їжі для підлітка та сама, яка була для малюка? Це – біологія. Чи буде він здоровим? Так і книжковий ринок. Якщо у місті з пʼятьма книгарнями зʼявляється шоста – це конкуренція. Якщо там, де не було книгарень 30 років, хтось вирішує ризикнути – це розвиток ринку. Якщо зʼявляються нові видавництва на зростаючому ринку – це подарунок долі для читачів і розширення асортименту. Це і можливості для авторів, безумовно.
Що є в Європі таке, що відрізняється від України. Правила гри і нормативи. Так, кількість книгарень на 10.000 населення. Те саме з бібліотеками. З поповненням фондів. І за це має відповідати місцева влада. І це дійсно працює! Немає книгарень в потрібній кількості- місцева влада залучає інструменти – оренда, заходи, постачання з книгарень до бібліотек. І нормативи працюють. Так, у нас вони теж іноді є. По кількості бібліотек в нових фондах – навіть іноді змінюють. Останній раз років 10 тому. Далі – байдуже. Ми граємо в гру, як на папері показати результат, який заспокоїть перевіряючих. Не суспільство. Бо воно ж типу нічого не розуміє. Це – хімія.
А тепер знов рухаємося до математики. З чого складається видаткова частина роботи книгарні?
Оренда (зросла за 2-3 роки сильно), зарплатня (зросла більше, ніж продажі), амортизація ремонту, меблів (робимо вигляд, що цього не існує), поточні видатки (економимо на всьому).
Після падіння продажів (тим, хто не вірить, є сенс зазирнути у великі книгарні в дні обстрілів або блекаутів) у більшості книгарень залишається три шляхи – продати себе мережевому бізнесу ( так зʼявилася нова книгарня мережі Рідіт нещодавно), займатися улюбленою справою книгарів 90-х років – відкладати платежі видавцям, або закритися. Раніше ще працювали знижки, але в цьому спорті фізичні книгарні не конкурентні з інтернет-бізнесом. Той, хто аналізує ситуацію, розуміє, що це – початок.
4. Що буде далі, якщо нічого не робити? Це зрозуміло. Напишу лише перелік майбутніх подій:
– епідемія неплатежів книгарні-видавці-друкарні-постачальники матеріалів;
– загальна недовіра, сильніші гравці ринку перейдуть на передоплату або відтермінування;
– кожен власник хітів і ексклюзивного товару буде продавати його тільки в афілійованих мережах для підтримки на ринку або для збільшення долі прибутку;
– асортимент деградує;
– читач повернеться до піратської російської книги в інтернеті.
Не правий? Вкажіть, колеги, де в розрахунках похибка?
5. Що робити?
Дорожня карта з представниками держави. Відкритий діалог про можливості та наслідки.
– податки. Зміна механізму використання пільги по пдв з азаровського механізму на європейський;
– бібліотечні фонди. Чесно сказати про подальшу судьбу російських та радянських книжок в кожній бібліотеці. Визнати, що 60% фондів мертві та небезпечні; як все мертве. Домовитися, що з цим робити. Заставити працювати нормативи;
– книгарні. Реєстр та способи адресної допомоги тим, що ж, та на відкриття.
– піратство;
– зарубіжні українці, боротьба за їхнє утримання в нашому мовному просторі.
– наявність розуміння, що інформаційна сфера – не фронт. Вона має бути надійним тилом.
Репост, будь ласка.
Фото з українського стенду на книжковій ярмарці в Кракові сьогодні