Це – бринза.

З того самого ярмарку, фото якого ширилося сьогодні усіма соцмережами.

Так сталося, що кава в мене сьогодні була з видом на пожежу.

Зазвичай п’ю я каву з видом на світанок. А сьогодні – з видом на полум’я, що лиже сіре небо.

Вертольоти прилетіли вже потім.
Коли ми на ярмарку купували м’ясо, сальтисон, хурму і цю ось бринзу.

І ще – хризантеми. Величезний горщик хризантем.
Бо коли ж їх купувати і де, якщо не сьогодні і не там.

Інколи, коли хочеться плакати, я уявляю, що …живу в кіно. Страшному кіно. Абсурдному.

Але – ні, воно по-справжньому.

Насправді втеча від реальності – це міф. Від неї не втечеш.

Але можна купувати бринзу. І хризантеми.

Під клубами чорного диму на втомленому небі.

Нічого в них не вийде. Бо нам важко. Але в нас – без варіантів.

Хризантеми іншим разом покажу.
Тримаймося.